… …перебування Рошена Олексійовича біля головного трону держави, а з часом і безпосередньо на ньому тісно пов’язане із PR- та політичними технологіями. Якщо уважно придивитися до скромних осіб, які на вході у головну будівлю країни не показують перепустки, то без подиву впізнаємо вірних і багаторічних служителів ЇЇ. Це саме вони розповіли Українцям що вона працює, придумали протести під Печерським судом, і саме вони, готуючи собі запасний аеродром, вивезли інвалідний візочок з Нею на сцену Майдану.

Розумні спритники не вигадали нічого нового – за 2,5 місяці перед тим вони намагалися прилаштувати Рошена Олексійовича безпосередньо на облавок революційного бульдозеру – тоді не вийшло, бо гасло “Н@хуй-н@хуй”, яким зустрів Рошена Автономний Спротив, непереможне.

Читайте також: НАБУ подбирается все ближе к горлу Порошенко – блогер

Але вже в травні 14-го мислєвірус про “однотуровість” спрацював і нарід заходився чекати омріяного миру.
Швидко минув період 100 днів, коли традиційно пробачають помилки новообраному главі держави чи уряду. В цей період вклалися добровольчі батальйони, волонтерська допомога, Ілловайськ, падіння гривні і інші чисельні негаразди. З підписанням Мінську-1, до моменту початку невдоволення суспільства, технологи вигадали схему: “не розхитуйте човен, а то Путін нападе…” Деякий час суспільство, яке прагнуло миру, робило все аби Путєн не нападав. Але з часом з’ясувалось, що Пуєн нападати і не припиняв, сталося Дебальцеве, щодня, не зважаючи на Мінськ-2, гинуть наші хлопці на передовій.
Негаразди в економіці, смерті на фронті, призвели до підйому протестного руху. Розпочалась боротьба з самими “нахабними” з батальйонів. Жахалочка про напад Путєна спрацьовує раз на 10 випадків – потрібна була наступна.

І вона була вигадана: “для перемоги над ворогом потрібно берегти єдність держави і народу.” З цим не посперечаєшся. “Не маємо права повторювати помилки 100-річної давнини, періоду Перших визвольних змагань…”- з цим теж не варто сперечатися, адже державність була втрачена на довгі роки саме через багатовекторність українського політикуму та його нездатність досягти консенсусу.

Але тут використали маніпуляцію: єдність задля перемоги і збереження Держави аж ніяк не означає єдність навколо та на підтримку однотурового. І його наявність в першому державному кріслі не гарантує Україну від повернення в зону впливу ординської Московії.

Читайте також: Почему усилия власти по стабилизации и наведению порядка дают обратный эффект

З’являється бажання спитати у тих, хто закликає до єдності: а що саме ви робите для досягнення тієї єдності. Конкретно, без закликів. Ось не загальними фразами, а конкретикою? Як ви змінили свою політику аби узгодити її з політикою опонентів/конкурентів на виборах? Що запропонували змінити своїм опонентам? Чи підготували тези та пропозиції для загальнонаціонального круглого столу? Чи продумали мотивації?

Зрозумійте, працівники Банкової, єдність це не навколо когось, а всіх навколо України.. І політтехнологія у внутрішній політиці – це не пошуки компромату на опонента, не вигадування якогось гімна на лопаті чи фото-жопа. Це цинізм, коли ви “технологічно” пояснюєте “населенню” як йому потрібно любити і поважати вузький прошарок самопризначених носіїв надзнання (тому що 2 рази був на Трафалгар сквер або біля Віденської опери) – спродукуйте хоч щось позитивне. Хоч раз у житті.

Источник: newsonline24