4 грудня Велика Палата КСУ розгляне конституційність положень двох Законів України, що передбачають для громадських активістів декларування майна.

4 грудня о 10.00 Велика Палата Конституційного Суду України у формі письмового провадження розпочне розгляд справи за конституційними поданнями 65 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700–VІІ (далі — Закон №1700), пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23 березня 2017 року №1975–VІІІ (далі — Закон №1975). Про це повідомляє прес-служба КСУ.

Суть питання:

Відповідно до оспорюваних положень Закону №1700, зокрема, пункту 5 частини першої статті 3, до суб’єктів, на яких поширюється дія цього закону, віднесено фізичних осіб, які:
– «отримують кошти, майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів технічної або іншої, в тому числі безповоротної) допомоги у сфері запобігання, протидії корупції (як безпосередньо, так і через третіх осіб або будь-яким іншим способом, передбаченим відповідною програмою (проектом)» (абзац другий);
– «систематично, протягом року, виконують роботи, надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, якщо фінансування (оплата) таких робіт, послуг здійснюється безпосередньо або через третіх осіб за рахунок технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції» (абзац третій);
– «є керівниками або входять до складу вищого органу управління, інших органів управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, що здійснюють діяльність, пов’язану із запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції» (абзац четвертий).

Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 45 Закону № 1700 «особи, зазначені в абзацах четвертому та п’ятому пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону, подають в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік у разі зайняття посади керівника або входження (обрання, призначення) до складу вищого органу управління, інших органів управління відповідного громадського об’єднання, іншого непідприємницького товариства – протягом десяти календарних днів після зайняття посади керівника або входження (обрання, призначення) до складу вищого органу управління, інших органів управління громадського об’єднання, іншого непідприємницького товариства».

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №1975, «особи, яких цим Законом віднесено до суб’єктів декларування, подають у встановленому Законом України «Про запобігання корупції» порядку першу декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 2018 році за період з дня набрання чинності цим Законом до 31 грудня 2017 року».

Як стверджують автори клопотань, оспорювані положення законів №1700, №1975 суперечать низці положень Конституції України, оскільки мають нелегітимну мету, не відповідають вимогам правової визначеності як складової принципу верховенства права, порушують право фізичних осіб, не уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування на особисте і сімейне життя, принцип рівності громадян перед законом, заборону встановлення обмежень за певними ознаками.

Источник: sud.ua