Інколи ловлю себе на парадоксальній (на перший погляд) думці, що від Путіна для України часом буває користь.

Ось судіть самі. Кожного разу, коли він щось бовкне про Україну, це має наслідком консолідацію Українського народу незалежно від етнічного походження, мови чи конфесії.

Путін ніяк не може зрозуміти, що українці є окремим народом, зі своєю мовою, історією, культурою, традиціями і ментальністю. І ті речі, які є ефективними у Москві, не будуть ефективними в Києві. Ще жоден російський політтехнолог не був успішним в Україні. Тож, Кремль залишається заручником своєї системної (але в корені – хибної) політики про “єдіний народ”.

Тому нехай Путін говорить іще. Головне йому – не зупинятися у своїй словесній еквілібрістиці.

Заразом у Фейсбуку різко меншає “зради”.