Заяву Захарченка про створення “держави “Малоросії” не варто сприймати всерйоз, стверджує у своєму блозі на “Новому часі” колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. Якби дійсно були реальні плани створити щось подібне, таку заяву зробив би не тільки Захарченко, але і як мінімум Плотницький. А може й іще хтось.

У цієї заяви про так звану “Малоросію” є два можливих пояснення.

Перше пояснення – політико-психологічне. Прояв наполеонівських комплексів пана Захарченка. Мало йому бути донецьким керівником, тепер він хоче керувати великою “Малоросією”. Тісно в нинішніх рамках.

Це черговий прояв його банальної і традиційної неадекватності. Він уже робив безліч подібних заяв. Крім звільнення Донбасу, він обіцяв звільнити Україну, прибути до Києва на танках. Більш того, на минуле 9 травня він обіцяв прибути в Берлін. А тепер він обіцяє відновити “Малоросію”. Тому не варто всерйоз сприймати всі ці заяви.

Друге пояснення більш функціональне. Ця заява може бути елементом тактичної гри на залякування, як українців, так і західних учасників переговорів. Захід черговий раз лякають ескалацією конфлікту. Це робили й раніше: проведення навчань на українських кордонах, якісь одіозні заяви, які Захарченко вже неодноразово робив.

У цій версії можна розглянути слід Кремля, адже не сам же Захарченко придумує всі ці ігри.

У чому сенс такої гри на переляк саме зараз? Це натяк на повернення в 2014 рік. Мовляв, переговори не дають результату, й “донецькі” гарячі хлопці виходять з-під контролю та повертаються до ідей 2014-го.

Заява Захарченко може бути спробою налякати пана Макрона перед телефонними переговорами в нормандському форматі. Думаю, що ні на Порошенко, ні на Меркель це не справить ніякого враження. А ось Макрон може трошки понервувати.

Однак радше за все у відповідь на цю дурницю від Захарченка буде озвучена така ж дипломатична дурниця: вираз стурбованості, попередження про негативний вплив на мирний процес тощо. Думаю, що ніяких практичних наслідків не буде. Без підтримки Росії, Захарченко не в змозі робити хоч якісь кроки.

Якби росіяни дійсно хотіли налякати Захід, вони могли б організувати демарш щодо виходу з переговорів ось цих представників російських окупантів і колаборантів. Це могло б спровокувати кризу переговорного процесу. До речі, я не виключаю того, що через якийсь час саме так все і станеться. І ми повинні бути готові до того, що Росія спробує вплинути на переговорний процес ось такою загрозою кризи цього процесу.

Що стосується України, то я не думаю, що нам варто серйозно сприймати цей новий проект. Якщо в 2014 році не вийшло нас налякати, впевнений, що не вийде і зараз.