Існує два варіанти сприйняття законів:

– як кам'яних скрижалів, які не підлягають зміні, і навіть якщо вони непотрібні – проти них не можна протестувати, а тільки виконувати. Або тихенько дурити закон, поки пан не спіймає і не видере на стайні.

– як частини суспільного договору, які можуть і повинні бути змінені, якщо не ведуть до збільшення добробуту громадян, чи дозволяють кільком “обраним” отримувати вигоду за рахунок багатьох пограбованих.

“Бляхарі” – це приклад переходу від першого до другого. Бо коли їх було мало, вони вели себе тихо, потай дурячи закон. А коли стало багато, вирішили, що можна почати вимагати змінити закон.

От і все.

Найбільше мене в цьому скандалі вразила позиція деяких громадян. Виявляється, вони горбатились, збирали гроші на “повну ціну автомобіля” – а тут якісь “бляхарі” купили по дешевці. До ногтя паскуд! Хай, як усі, по копійці збирають на протязі десяти років. Між іншим, абсолютно совкова реакція, я таку тільки в чергах зустрічав – типу “мущіна, вас тут нє стояло, стойтє, как фсе”.

Скажіть, будь-ласка, а ви в курсі, що вашими “повними цінами”, ви купили додатково по люксовій тачці (а декому і яхту) кожному чиновнику, який сидить на митниці? Не в курсі? Тоді продовжуйте платити “повні ціни” також за газ, тепло, електрику… І не смійте жалітися. Таков закон (с)