Коли в червні 1947 року в Парижі представники Великої Британії, Франції та Радянського Союзу зустрілися для обговорення пропозиції США, вони, очевидно, не підозрювали, що ухвалюють рішення про розділення Європи на західну частину – економічно успішну й ліберально-демократичну, та на східну, яка змушена була прийняти комуністичну ідеологію й соціалістичну економіку. Так, Європа на понад 40 років перейшла на режим двох швидкостей, що, крім усього іншого, призвело й до холодної війни.

70 років тому ситуація в Європі була такою самою, яку маємо сьогодні. Зараз ми боремося із великими засухами, які загрожують нашому врожаю, шукаємо рішення для сотень тисяч біженців із Близького Сходу й Африки в Європу, говоримо про бюрократію й рівень солідарності в межах Європейського Союзу. Із наших проблем цинічно насміхаються в московському Кремлі, тим часом нарощуючи рівень агресії, яка призводить до дестабілізації України, Сирії та інших країн. Коли 70 років тому ухвалювали рішення про план Маршалла, саме Радянський Союз усіляко перешкоджав цій програмі. Спершу демонстративно покинув переговори в Парижі радянський представник В’ячеслав Молотов, згодом Йосип Сталін не дозволив східноєвропейським і центральноєвропейським країнам долучитися до плану Маршалла. Тодішня Чехословаччина отримала запрошення на 12 липня 1947 року в Париж на відкриття конференції шістнадцяти країн про входження до програми й із радістю підтвердила свою участь. Невдовзі після цього голова уряду, комуніст Клемент Ґоттвальд отримав повідомлення, що йому разом із делегацією від уряду треба прибути в Москву на зустріч зі Сталіним. Після повернення до Праги чехословацький уряд відмовився долучатися до плану Маршалла.

Таким чином Чехословаччина стала “неповноправним сателітом” Радянського Союзу з усіма наслідками. Тодішні газети повідомляли, що Радянський Союз допоможе впоратися з результатом катастрофічного неврожаю та надішле Чехословаччині 600 тис. т зернових. Проте газети замовчували факт, що тоді в Україні почався голод саме тому, що не вистачало зернових. За велику політику розплатилися своїми життями тисячі українських жителів.

Коли зараз Чеська Республіка, а також Польща, Словаччина й Угорщина шукають своє місце в межах Європейського Союзу, вони не повинні забувати про події семидесятирічної давності. Саме план Маршалла допоміг запустити економіку західноєвропейських країн та забезпечити їм разом із економічним зростанням політичну стабільність. Унаслідок покращення матеріального становища громадян послабився вплив комуністів, і плани Сталіна зрештою зазнали краху.

План Маршалла був “духовним батьком” для багатьох організацій, оскільки саме він спрямував і привів європейські країни до взаємного діалогу й співробітництва. Можемо перерахувати зокрема Європейську спільноту з вугілля та сталі, Європейську економічну спільноту та водночас не можемо забувати про НАТО і про сам Європейський Союз.

Економічне процвітання, взаємна співпраця та спільні життєві цінності, які можуть об’єднати європейські народи, зарекомендували себе як форма і як метод, котрі здатні виступати гарантами щасливого мирного життя. І тільки від нас залежить, чи просто знатимемо досвід попередніх поколінь, а чи зможемо також застосовувати його в сучасному житті й не залишатися на периферії.

Ярослав ПЕШЕК, “Тиждень”