Я все життя, скільки пам’ятаю себе, мріяла малювати. Навіть колись намалювала кілька картин, які дуже сподобалися моїм друзям, і я дарувала їм ці свої перші роботи.

Але в мене була інша професія, був дім, сім’я. І ніколи не було часу на щось інше. Я поступово почала забувати про свою мрію. Лише іноді, час від часу, коли бачила гарні картини, або спостерігала, як хтось малює, я згадувала про свою мрію.

Не всім дається таке щастя — займатися тим, без чого не можеш жити, що є твоїм призначенням у житті. Але мені пощастило.

Короновирусний карантин і дистанційна робота, вірніше її відсутність, дали мені час, якого раніше ніколи не вистачало. А тут ще раптом на очі потрапив відомий митець, якій пропонував свій майстер-клас. Я дивилася, як він малює, і знову всі почуття піднімалися з глибин душі, всі мрії знову згадалися. І я зрозуміла, що життя дає мені може останній шанс нарешті почати займатися справою, яку я обожнюю, про яку мріяла.

І я ним скористалася. Того ж дня я прийняла рішення і почала малювати.

Я малюю вже чотири роки. І я дуже щаслива. Коли стоїш перед полотном і розумієш, що зараз завдяки твоїй творчості, замість білого полотна, з’явиться щось нове, яскраве, прекрасне, — це дуже надихає.

Це твоє творіння, єдине і неповторне. Ти в повному захваті, душа співає, метелики в животі. Ці почуття не передати словами. Творчі люди мене зрозуміють. А коли твої роботи починають купувати, і ти розумієш, що вони подобаються й іншим людям, то відчуваєш таке задоволення від своєї роботи, таке щастя.

Я починала малювати різними стилями, різними фарбами, мені було все цікаво, я мала спробувати все. У мене є роботи і аквареллю, і акрилом, і олією, я малювала пейзажі, морські краєвиди, абстракції. Але все ж таки найулюбленіші мої роботи — це квіти. Це найпрекрасніше, що є у світі. Вони всі різні, немає жодної однакової. Кожна квітка — як людина, має свій характер, настрій, колір і красу, вона неповторна і єдина у світі.

Квіти — це моя найбільша любов і натхнення. Тому я люблю малювати саме портрети квітів.

Я вірю, що мої картини допомагають людям побачити світ по-новому, таким прекрасним, яскравим, неповторним, гідним миру і спокою.

Першу картину малювала просто за натхненням, хотілося висловити все своє захоплення малюванням, це була абстрактна картина, дуже яскрава і дивна. Але потім все таки квіти стали моїм справжнім коханням і пристрастю.

Відтоді, як я почала по-справжньому займатися живописом, я написала понад 60 картин. Велика частина моїх картин зараз перебувають у приватних колекціях по всьому світу.

Зараз я перебуваю в США, в місті Такома.

Переїхала з сім’єю, рятуючись від війни. Рішення про переїзд ухвалили після того, як уламок балістичної ракети впав просто на подвір’ї школи, де навчалися наші діти.

Зараз я облаштовуюсь, вивчаю мову в коледжі і планую знову займатися своєю улюбленою творчістю. Свої пензлі та фарби привезла з собою, не змогла залишити.

Протягом року роботи Ірини брали участь у виставках Міжнародного фестивалю сучасного мистецтва «Сліди» (організаторка Фестивалю Ірина Федоренко), що проходили в Каннах, Брюсселі та Мюнхені.

У 2024 році Ірина Паталаха стала Найкращою українкою у професії, як художниця.