/>

Одна з найважливіших причин гальмування реформ – це страх зламати те, що є. Як би погано воно не працювало – але ж якось працює! А якщо зламати, то взагалі не працюватиме, і буде ще гірше.

Я чую такі аргументи щодо реформи державного управління, щодо реформи охорони здоров’я, земельної реформи… я певен, прикладів набагато більше.

Проблема в тому, що те, що є, поступово, але невідворотно деградує. Звичайно, хочеться сподіватися, що воно ще трошки пропрацює (див. мою статтю “Синдром Шулявського мосту”). Але завалиться в будь-який момент, а час для побудови нового згаяний.

Треба позбавитися страху щось зламати. Грузія зробила це в той момент, коли почалися часті відключення електроенергії, — стало зрозуміло, що без змін само по собі краще не буде. Сподіваюся, ми до цього моменту не будемо чекати.