З різних сторін чути: “Нічого не виходить. Система непереможна. Треба валити з країни”… І тому подібне. Хочу в парі слів висказати свою думку по цих досить спірних питаннях. Давайте почнемо з першого.

Нічого не виходить. Для того, щоб зрозуміти, як відповісти на цю репліку, треба для початку розібратися з термінологією.

Що значить “нічого”? Найбільш часто це значить, що людина не може впливати на фактори міняючи зовнішні обставини.

До прикладу – здорожчання тарифів і цін на основні продукти. Ніяка людина в існуючій системі приняття рішень, де всі рішення політичні, приймаються політиками які непідзвітні тим, хто їх вибирав, і ті хто їх вибирав не мають цивілізованного механізму відклику, не може впливати на рішення, і ставиться перед фактом.

Все стало гірше. Але, чи є тут безвихідь?

Як відомо, єдиною безвихідною ситуацією є смерть. Всі решта виліковні. Тому вирішенням конфлікту, а все, що було перераховано вище, є конфліктом, мають опікуватися обидві сторони. І та, що його породила, і та, що в нього попала не по своїй волі.

Але чи зацікавлена сторона, породивша конфлікт, в його вирішенні. Особливо, якщо воно, вирішення, можливо лише за умов компромісу? Відповідь – тричі “ні”.

Без тиску зі сторони, яка зазнала втрат в результаті рішення іншої сторони, конфлікт вирішений не буде. Чим це загрожує?

Все просто. Безнаказанність породжує беззаконня. В будь-якому випадку. І ситуація тільки усугубляється. Чим більше ви “ковтаєте”, тим більше в вас пхають. Це закон.

Але знову повернемося до того, що потрібно робити.

Люба влада – це сила. І саме сила вирішує свої питання. Влада (на відміну від Республіки) опирається лише на силу. І любий спротив, без залежності “мирний” він є чи “агресивний”, буде подавляти. І засобом подавлення завжди буде сила.

В нашому випадку, де спротив можливий лише силовий, дії влади будуть такими ж… Але не слід забувати і інше. На любу силу завжди знайдеться інша. Більшою масою, рішучістю чи таким іншим.

А де ж її, ту силу протистояння взяти? Вона не з'явиться нізвідки. Вона формується через об'єднання невдоволених, і готових відстоювати свої інтереси. Без варіантів. Навіть якщо найняти якусь військову компанію “рішати” ваші проблеми, вона їх не вирішить зза простої мотивації, вірніше з-за її відсутності.

Настав час зрозуміти. Ми, ніхто з нас, цій владі (від депутата до президента) не потрібні.

Наші інтереси їм до фонаря. Вони ставляться до всіх нас виняткого як до ресурсу.

Не вистачає грошей? Не біда, давай холопам “за світло” влупим.

Я слухав ефір пана Вовка, і коли його спитали, чому суниці (аналог з електрикою чи газом) вироблені в Україні коштують стільки ж для громадян, як вироблені в Туреччині (чи Росії), він сказав, що якщо на ринку продається товар по вищій ціні, то продавати свій дешевше є порушенням інтересів держави.

Тобто, інтереси держави – це максимальний матеріальний зиск, а не забезпечення інтересів громадян, як повинно бути.

Тобто держава для влади – бізнес інструмент. А громадяни – покупці, які через монопольне становище вимушені купувати товари першої необхідності.

А куди дівається ця сама надлишкова вартість? Все просто – перерозподіляється між монопольним виробником і найнятим “менеджером з продажу”, яким є, по суті, держчиновник.

Ця держава і ця влада є ворожою по відношенню до громадян. Бо монополіст не може бути добрим до споживачив як а-приоре, так і а-посторе. Тобто навіть світовий досвід це доводив неоднократно.

Нічого не виходить? А ти щось зробив? Система незламна? Так, поки немає іншої сили насадити іншу систему. Система влади завжди слабша за об'єднаних громадян, готових йти до кінця.

Пора валити? А хто тебе там чекає? І кому ти там, без батькивщини і прапора там потрібен? Бувають виключення, але вони теж не є системними.

От десь так… Відповів як бачу. А ви якої думки?