Уто­рік в Ше­пе­тів­ці міс­це­вий жи­тель по­мі­тив ав­то­мо­біль сво­го знайомо­го, який йому ви­нен 763 грив­ні за прид­ба­ні в борг бу­ді­вель­ні ма­те­рі­али. Аби вкот­ре на­га­да­ти про не­об­хідність зап­ла­ти­ти гро­ші, чо­ло­вік пі­дій­шов до ав­та. Втім, у са­ло­ні знайомо­го не бу­ло, ли­ше си­ді­ли ді­ти (не­пов­но­літ­ній і ма­ло­літ­ній си­ни), кот­рі його впіз­на­ли. Стар­ший син, на про­хан­ня об­ви­ну­ва­че­но­го, под­зво­нив ма­мі й пе­ре­дав йому та­тів те­ле­фон для роз­мо­ви. Про­те той, по­го­во­рив­ши, заб­рав мо­біль­ний із со­бою, по­обі­цяв­ши по­вер­ну­ти піс­ля по­вер­нення бор­гу. Та ко­ли за спра­ву взя­ла­ся по­лі­ція, ви­ки­нув те­ле­фон, чим зав­дав знач­ної шко­ди ін­те­ре­сам по­тер­пі­ло­го. Про це по­ві­до­ми­ла прес­служ­ба су­ду.

Як ідеть­ся у ви­ро­ку Ше­пе­тівсь­ко­го місь­крайон­но­го су­ду, який роз­гля­дав кри­мі­наль­не про­вад­ження за об­ви­ну­ва­чен­ням ше­пе­тів­ча­ни­на у гра­бе­жі (час­ти­на 1 стат­ті 186 Кри­мі­наль­но­го ко­дек­су Ук­ра­їни).

У су­до­во­му за­сі­дан­ні об­ви­ну­ва­че­ний по­яс­нив, що поз­найомив­ся з по­тер­пі­лим на скла­ді за міс­цем ро­бо­ти, той не­од­но­ра­зо­во ку­пу­вав у нього бу­ді­вель­ні ма­те­рі­али. Кіль­ка ра­зів на­віть да­вав у борг, бо до­ві­ряв по­куп­це­ві. Та у бе­рез­ні, взяв­ши то­вар, знайомий гро­ші не по­вер­нув і на про­хан­ня не ре­агу­вав. Влас­ни­ця ма­га­зи­ну по­пе­ред­жа­ла, що нак­ла­де на нього штраф чи поз­ба­вить пре­мії за цей борг. 3 чер­вня під час роз­мо­ви з дру­жи­ною по­тер­пі­ло­го те­ле­фо­ном, зро­зу­мів, що мо­же за­ли­ши­ти його со­бі як зас­та­ву до по­вер­нення гро­шей. За­пев­нив, що не ко­рис­ту­вав­ся гад­же­том, але но­сив із со­бою, аби від­да­ти. Та ко­ли ска­за­ли про об­шук у квар­ти­рі — ви­ки­нув мо­біль­ний у ста­вок.

По­тер­пі­лий під­твер­див, що взяв у борг в об­ви­ну­ва­че­но­го бу­ді­вель­ні ма­те­рі­али, але гро­ші не міг по­вер­ну­ти, бо че­рез ка­ран­тин не бу­ло ро­бо­ти. Ска­зав, що сам те­ле­фон не­до­ро­гий, та у ньому бу­ли кон­такти за­мов­ни­ків, з яки­ми він пра­цю­вав, то­му втра­та цих кон­тактів для нього ста­но­вить знач­ну шко­ду. Про­сив стяг­ну­ти з об­ви­ну­ва­че­но­го 520 гри­вень май­но­вої і 25 ти­сяч гри­вень — мо­раль­ної шко­ди.

Оці­нив­ши дос­лідже­ні в су­до­во­му за­сі­дан­ні до­ка­зи, суд дій­шов вис­новку, що ква­лі­фі­ка­ція дій об­ви­ну­ва­че­но­го як гра­біж (ч.1 ст. 186 КК Ук­ра­їни) — неп­ра­виль­на, та пе­рек­ва­лі­фі­ку­вав їх на са­моп­равс­тво — са­мо­віль­ні, всу­пе­реч ус­та­нов­ле­но­му за­ко­ном по­ряд­ку дії, пра­во­мір­ність яких ос­по­рю­єть­ся ок­ре­мим гро­ма­дя­ни­ном, що за­по­ді­яли знач­ної шко­ди ін­те­ре­сам гро­ма­дя­ни­на (стат­тя 356 Кри­мі­наль­но­го ко­дек­су Ук­ра­їни).

«От­же, су­дом вста­нов­ле­но, що об­ви­ну­ва­че­ний не мав на ме­ті от­ри­ман­ня ма­те­рі­аль­ної ви­го­ди, а ді­яв з ме­тою за­хис­ту сво­їх за­кон­них ін­те­ре­сів та ін­те­ре­сів сво­го ро­бо­то­дав­ця, про­те виб­рав для цього не­за­кон­ний спо­сіб.

Та­ким чи­ном, в (його) ді­ях від­сутня та­ка обов’яз­ко­ва оз­на­ка суб’єк­тивної сто­ро­ни скла­ду зло­чи­ну, пе­ред­ба­че­но­го ч. 1 ст. 186 КК Ук­ра­їни, як ко­рис­ли­вий мо­тив, що вик­лю­чає на­яв­ність скла­ду да­но­го зло­чи­ну», — за­ува­жує суд.

Від­так Ше­пе­тівсь­кий місь­крайон­ний суд виз­нав чо­ло­ві­ка ви­ну­ва­тим у вчи­нен­ні кри­мі­наль­но­го прос­тупку, пе­ред­ба­че­но­го стат­тею 356 КК Ук­ра­їни, і приз­на­чив йому по­ка­ран­ня у ви­ді штра­фу в роз­мі­рі 30 не­опо­дат­ко­ву­ва­них мі­ні­му­мів до­хо­дів гро­ма­дян, що ста­но­вить 510 гри­вень. Та­кож стяг­нув з нього 520 гри­вень ма­те­рі­аль­ної шко­ди, час­тко­во за­до­воль­нив­ши ци­віль­ний по­зов по­тер­пі­ло­го.

Ви­рок ще не наб­рав за­кон­ної си­ли і мо­же бу­ти ос­карже­ний до апе­ля­цій­но­го су­ду.

Источник: denzadnem.com.ua