Новий великий огляд далеких наднових дозволив оцінити вміст у Всесвіті темної енергії і обчислити швидкість її розширення. Однак ці цифри не дозволили, а лише посилили старий парадокс космології. Вони ще більше не збігаються з такими ж точними результатами, але отриманими при спостереженнях реліктового фону. Звіт про роботу опублікований в The Astrophysical Journal

Для оцінки космічних відстаней використовують стандартні свічки – далекі об’єкти з точно відомою світністю. До них відносяться, наприклад, наднові типу Ia, які пов’язані з термоядерними вибухами білих карликів, що перетягнули занадто багато речовини від близької сусідньої зірки. На короткий час такі спалахи можуть сяяти яскравіше цілої галактики і стають видні на дистанціях в мільярди світлових років. Оскільки вибухи відбуваються при досягненні строго певної маси, їх справжня яскравість майже однакова, а видима залежить від відстані. Це і дозволяє використовувати їх в якості стандартних свічок.

В кінці 1990-х саме наднові типу Ia дозволили помітити прискорювальне розширення нашого Всесвіту. Відтоді з’явилися нові спостереження, що уточнюють швидкість цього процесу. Кілька років тому в рамках огляду Pantheon астрофізики проаналізували світності приблизно тисячі далеких наднових. А тепер вони доповнили і розширили ці дані: новий огляд Pantheon+ включив вже більше 1500 наднових на відстанях аж до 10,7 мільярда світлових років. Він дозволив ще раз оцінити швидкість розширення Всесвіту, зміст в ній темної матерії і енергії.

За цими оцінками, 33,8 відсотка нашого світу припадає на гравітуючу матерію, звичайну і темну. Решта 66,2 відсотка становить темна енергія — таємнича сутність, яку пов’язують з розширенням Всесвіту. Швидкість цього розширення описується постійною Хаббла, яку астрономи визначили в 73,4 кілометра в секунду на мегапарсек. Інакше кажучи, ближній Всесвіт розширюється зі швидкістю майже 260 тисяч кілометрів на годину на кожен мегапарсек, який, в свою чергу, становить близько 3,26 світлового року. Це трохи більше минулих оцінок, отриманих при спостереженнях наднових.

На жаль, ці цифри не розвязали відому космологічну кризу, пов’язаної з постійною Хаббла. Проблема в тому, що дані різних спостережень дають помітно різні результати. Зокрема, дослідження мікрохвильового фону Всесвіту вказують на більш низькі значення постійної — 66,9 кілометра в секунду на мегапарсек. Результати Pantheon + лише посилили розрив між цими значеннями і тими, що виходять зі спостережень наднових. Більш того, відхилення досягло горезвісної величини в п’ять сигм (?)- значить, воно статистично достовірне, а шанси на випадковість не перевищують один на мільйон. Проблема залишається, вимагаючи нових моделей, що пояснюють цю відмінність.

Источник: cikavosti.com