Мати військовополоненого бійця 36 ОБрМП Юрія Гульчука, Мілана Компанієць, запропонувала ввести в Україні термін «полонені великих термінів утримання» щодо осіб, які уже довгий час перебувають у полоні, і запровадити для них довгі терміни реабілітації.

Про це вона сказала на пресконференції у Медіацентрі Україна-Укрінформ.

«Я подала позавчора на Комітеті ВР по ветеранам запит від нашої бригади, зокрема, про те, що в Україні потрібно (визначити – ред.) таку категорію як «полонені великих термінів ув’язнення». Для них мають бути застосовані абсолютно інші медичні дослідження, абсолютно інші умови реабілітації і терміни реабілітації. Бо місяця, який вони знаходяться у шпиталі, — цього недостатньо категорично», — зазначила жінка.

Мати Гульчука додала, що вона є медиком, і поінформувала, що якщо звернути увагу на долі хлопців, яких обмінюють, то вже є кілька загиблих від інфарктів.

«Чому саме інфаркти? Основний наслідок, від чого люди гинуть при недоїданні – це серцева недостатність. Чому? Серцевий м’яз тоншає, губиться його об’єм, губиться його функція, зменшується серцевий викид, зменшується частота серцевих скорочень і коли людина після того стану, у якому вона була у полоні, починає активно рухатися, то серце не витримує», — пояснила Компанієць.

Жінка сказала, що за той місяць, що військовослужбовці проводять у шпиталі, (на серце – ред.) можливо додати трошки не м’язової маси, а жиру.

«Але ж це – серцевий м’яз, а вони напрацьовуються дуже повільно. Тобто, їм (звільненим з полону військовим – ред.) приблизно рік не можна серйозних навантажень – вони (ці навантаження – ред.) мають бути дозовані, як у людини з інфарктом», — зазначила мати Гульчака.

За даними виконавчої директорки Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) Тетяни Катриченко, після потрапляння у полон морських піхотинців росіяни тримали великими групами у різних місцях утримання.

«Частково їх тримали на окупованій території, у колонії в Оленівці. Також нам відомо, що велику групу морських піхотинців привезли у Новозибків Брянської області, наприклад, СІЗО №2 спочатку, потім їх перемістили і у Тульську область, у Донський, потім – у Пакіно є частково, є у Володимирській області, а також у Мордовії (вони є – ред.)», — зазначила Катриченко.

Виконавча директорка МІПЛ заявила, що частина полонених морських піхотинців перебуває у Таганрозі Ростовської області. «Також зараз їх є велика кількість у Горлівці і, якщо я не помиляюсь… деяких з них переміщають (загалом на ТОТ – ред.) у СІЗО Донецька», — поінформувала вона.

За її словами, військовополонених постійно переміщують по різним місцях утримання і до них ставляться дуже жорстоко через те, що знають, що вони – оборонці Маріуполя.

«І незалежно, це офіцер, чи солдат, чи командир, який міг відповідати за щось – все одно, їх дуже сильно б’ють. Морські піхотинці, оборонці Маріуполя, вони становлять певний інтерес для РФ», — констатувала Катриченко.

Координаторка родин полонених і зниклих безвісти МІПЛ, юристка Олена Бєлячкова сказала, що наразі невідомо, скільки військовополонених з морської піхоти, які, зокрема, були підтверджені МКЧХ, станом на сьогодні живі і перебувають у полоні.

За словами Бєлячкової, відповідно до тої інформації, яку вони бачать і отримують з різних джерел, щодо повернення закатованих тіл померлих (військових – ред.) з полону, що половина з них – це морська піхота.

Читайте також: Із полону РФ уже змогли повернути 287 українських морпіхів

«Це і 36-та бригада морської піхоти, і 501-й батальйон. На жаль, тіла повертаються у такому стані, коли наші експертні установи не завжди можуть встановити причинно-наслідковий зв’язок. РФ навмисне повертає тіла так пізно – через півроку, через рік (після того, як вони загинули у полоні – ред.) щоб було неможливо встановити причинно-наслідковий зв’язок смерті, яка настала», — зазначила представниця МІПЛ.

Як повідомлялося, рідні полонених морпіхів неодноразово заявляли про неналежні умови утримання їхніх близьких у РФ, які погіршують їхнє здоров’я.