Був людиною нестримного гумору та козацької вдачі

Етнічний росіянин, уродженець Донеччини Павло Помисов-Несміянов із позивним «Сєпар» був одним з перших захисників Ірпеня, який прославився тим, що у березні 2022 року взяв у полон першого російського військового. 

«…Не вірю. Ніхто не вірить. Паша воював за Ірпінь. Пам’ятаю, як «Сєпар» передав нам полоненого росіянина на блокпості «Жираф» зі словами: «Забирайте, п..дара. Передайте, куди треба». Ми передали його СБУ. 

У найважчі моменти — завжди з посмішкою. Сміливий. Безстрашний. Розумний», — написав міський голова Ірпеня Олександдр Маркушин, дізнавшись про загибель знаного містянина. 

Непересічна особистість, гуморист і душа компанії. Гордість української Донеччини, яка не чекала наказу, аби бути громадянином та воїном. У мирному житті кінолог, підкорювач гірських вершин, мандрівник, затятий рибалка…

Таким друзі згадують Павла, який загинув 25 травня 2025 року від удару ворожого FPV-дрона, перебуваючи на позиціях на Запорізькому напрямку в лавах 241-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. 

Чоловік став на захист Батьківщини ще під час АТО. Російське вторгнення у 2014 році розділило його сімʼю на два непримиренних табори — старший брат Дмитро, за свідченнями Павла, воював на стороні формувань так званої «ЛНР». 

Свій позивний Павло отримав саме через етнічне походження, російську мову та донецьке коріння.

«Паша з ніжним позивним «Сєпар» мав би отримати Героя України ще у 2014 році, коли робив все для визволення рідного краю. Він став добровольцем у перші тижні народження власної дитини і став одним з найефективніших артилеристів 59-ї бригади ще у 2016 році. В часі масштабного вторгнення був одним з перших добровольців, які боронили Ірпінь. Саме він взяв першого полоненого росіянина, який заблукав в пошуках їжі.

Після контузії, отриманої в Ірпіні, він вже через тиждень повернувся в стрій, кажучи мені, що нарешті народжується сучасна українська політична нація. Де всі українці стають на оборону всієї України, а не виключно свого міста та села. 

Людина нестримного гумору, козацької вдачі і флібустьєрського підходу, він виходив з оточень, жартував після поранень від прильоту КАБу і здавалося, що завжди буде з нами…», — написав у Фейсбуці голова правління у ГО «Українська народна рада Донеччини та Луганщини» Станіслав Федорчук.

«…Ми сперечалися — про кінологію, про війну, ще тоді, коли про неї говорили не всі….. Іноді писав у телеграмі — завжди з гумором, завжди з тим світлим тоном, який ні з ким не сплутаєш. Він умів підтримати без пафосу, без зайвого — просто був поруч, коли треба. Так, мене дратувала його російська мова. І я казала про це. Але він завжди шукав шлях до розуміння…», — йдеться в одному з відгуків на сторінці Павла.

«38 назавжди. За Україну загинув етнічний росіянин зі знатного роду з донців. Видатний артилерист ще з часів АТО, з яким я працював у мінометній батареї. Одна з найбільш непересічних постатей цієї війни. З калашем зачищав Ірпінь від окупанта. Гуморист і душа компанії. Затятий рибалка», — написав фронтмен та засновник гурту «Тінь Сонця», військовослужбовець Сергій Василюк. 

Мирослав Откович, журналіст, пресофіцер 241-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ розповів, що Павло за жодних обставин не здавався, був особливим: «…Ти жартував з нами, ніколи не сумував — або дуже добре вдавав. Навіть поранений, ти зберігав спокій. Більшість наших розмов — досі не для загалу. Бо надто контроверсійні, надто «непричесані». 

Про непересічну вдачу та особистість Павла написав також український журналіст Олександр Качура: «У ваше укриття влетіла фпвішка, до цього вас розбирали 2 танки і дрони -скиди. Рацію перебило. Ввечері вже не відповідав на дзвінки… Твоя козацька вдача і піратський настрій з чорним гумором надихав. Я розумів, що не все так погано, коли «Сєпар» так жартує. Ти жартував над власним пораненням, над війною, дивлячись смерті в очі. І кожного разу виходив з поєдинку переможцем. Чесно кажучи, після усіх передряг і двіжей, я думав, що ти безсмертний. І ми усі з тобою…». 

Із Павлом Помисовим-Несміяновим попрощалися 31 травня в Ірпені на Алеї пам’яті захисників України.

У воїна залишилась дружина Катерина та дочка Соломія.  

Вічна слава і пам’ять Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Pavel Pomysov-Nesmyeyanov