Marketing strategy, word of mouth people tell friend about good product and service, vebally tell story or communication concept, people using megaphone to tell story to their friends.

Де, на вашу думку, слід ставити кому в даному реченні? Що ви оберете: мовчати про свою благодійність чи, навпаки, увімкнути на повну гучність для добрих діянь? Тихо робитимете щось хороше разом з іншими волонтерами в Україні, чи спробуєте розповісти про це, щоб надихнути когось зробити такі вчинки помітними та наповнити інтернет-простір історіями добра?

Як зараз?

З багатьох казок та оповідок ми чули, що добрі справи люблять тишу, допомагати треба мовчки, а благодійність найкраща, коли анонімна… Завдяки нав’язаним стереотипам у свідомості людей міцно укріпилась хибна думка, що добро прагне тиші, а розголос для добрих справ – це піар, марнославство та хизування, які не мають нічого спільного з бажанням робити хороше… Проте це не так! Знаменитості із доброчинністю “на камеру” дещо розмили поняття публічної благодійності. Але ж це не затьмарює справжнього добра та не відміняє необхідності добрих вчинків. Благодійністю варто займатись навіть в локальних масштабах. Для когось пакет продуктів – цілий скарб, навіть якщо вам здається, що це – просто дрібничка і не вартує, аби про це десь згадати. Не буває малої допомоги, кожен хороший вчинок має значення. Не соромтесь розказати про свій, адже це запустить ефект доміно для добрих справ!

Благодійність – це кисень будь-якого суспільства. «Якщо я можу допомогти – я роблю це». А може фактично кожен, головне – бажання і твердий намір чинити добро. І такому добру потрібен розголос. Не заради піару, а щоб вивести благодійність на публічний майданчик. Показати, що це реально, це просто, це приємно і не потребує мільйонних статків.

Світ не любить тиші. Якщо добродійство мовчатиме, хто подасть голос? Приглушуючи звук для добрих справ, ми підкручуємо гучність для їх протилежностей.

Як може бути?

Звісно, ваше право не розголошувати про те, як ви допомагаєте безпритульним тваринам, розносите гуманітарну допомогу літнім людям разом з іншими волонтерами в Україні, присвячуєте певну кількість часу іграм із дітками у будинках дитини. Але ви можете розповісти про це – у пості в соцмережі або вживу. Що зміниться? Тихий шепіт доброти перетвориться на впевнений голос та буде нарешті почутий на фоні загального шуму інтернету!

Нові сукні, смачні страви, яскраві фото – цьому завжди знаходиться простір в Інстаграмі, Фейсбуці та Тік-Тоці. Чому ж добро ми намагаємось глушити?

Розповівши історію про власні добрі вчинки, ви наповнитеся енергією добра, силою продовжувати свою справу. До того ж надихнете інших людей, покажете, що це не складно. А далі – ефект доміно. «От і мені б так! Так я теж можу!» – природні реакції людини, яка читає про чиєсь добродійство. Тим паче, якщо усвідомлюєш, що допомагати не складно і не потребує великих статків.

Набір фломастерів для хлопця з бідної родини, пакет смаколиків для старенької сусідки, трохи корму для безпритульного цуцика у дворі – це саме та нота, що набуває значущості серед фонового шуму. Математика благодійності нескладна – чим більше люди розказують про добро, тим ширше коло добродіїв.

Що може зробити кожен заради змін?

Голос, який ми дамо добру, виведе благодійність з тіні, зробить видимою, посилить волонтерський рух в Україні, перетворить тонкий струмок хороших справ на бурхливий потік. Чимало зацікавлених в цьому людей зупиняє лише брак інформації. А якщо виявиться, що добра потребують ті, хто поряд з нами і почати їм допомагати набагато простіше, ніж здавалося? Просто робіть те, що можете, що вважаєте за потрібне. Розповідайте про це родичам, друзям, знайомим.

Що скажете? Стане це рушієм позитивних змін? Що, на вашу думку, слід робити, щоб запустити ефект доміно для добра?

Добрі вчинки. «Говорити, не можна мовчати!» Чи оберете інший варіант? Діліться своїми думками!