Ольга Кізуб народилася в 1968 році у Києві. В дитинстві залюбки малювала на стінах, навіть за піаніно. У ізостудію при ДШК вступила самостійно в 7 років, чимало здивувавши рідних. В 13 років склала іспити у школу мистецтв ім.Жуковського (тоді школа №6). Але в художній інститут не пішла — дуже переживала, що невеликий на той час життєвий досвід не дасть наснаги для картин. Здобула дві вищі оствіти: КПІ з червоним дипломом та згодом вивчала соціальну психологію. У 2000-му році відчула, що готова малювати. Прийшла до подруги яка працювала викладачем живопису та композиції, позичила у неї пару стареньких пензликів і полотен. Вже через рік роботи приймали галереї Києва. У 2005 р. картина “Пісня Сольвейг” отримала Гран-Прі на конкурсі «Ровер Мрій», а картина “Музика Сфер” — Приз Глядацьких Симпатій.

Перша персональна виставка — у 2007 р. в галереї НЕФ, Києво-Печерська Лавра.

2016 р. — друга персональна виставка, в галереї Союзу Художників України. Третя та четверта — 2019 р. До п’ятої виставки 2020 р. мисткиня готувалась ретельно — серія “Насолода Кольором” була написана спеціально для експозиції у галереї «ГАММА».

А шосту — проект «Крила» — можна побачити зараз у аеропорту ім.Сікорського (Жуляни-Київ). Брала участь у багатьох колективних виставках у різні роки, роботи експонувались у Верховній Раді України, мають Гран-Прі, перші та другі нагороди конкурсів. Картини — у приватних колекціях США, Німеччини, Польщі, Литви, Латвії, Швеції, Укарїни та Росії.

“Мої картини — це дзеркало почуття, це радісне занурення у світ внутрішніх відкриттів. Пізнання Всесвіту та Людини. Я хочу, щоб мої картини надавали душі крила та бажання співати від щастя”

Авторка розповідає:

«Задум проекту «Крила» — розповісти засобами живопису про ті місця, де я побувала, сідаючи в літак в аеропорту ім.Сікорского, Київ. Це — Італія, Іспанія, Франція, Туреччина, Ізраїль, Кіпр, Литва і, звичайно ж, — Україна. (Є в задумі і інші — Німеччина і Грузія, Румунія…). Ідея народилася прямісінько перед початком початку карантину і робота над полотнами триває другий рік.

Зміст: парними, однаковими за розміром полотнами звернутися до кожної держави. На одній картині з пари зобразити певну місцевість, характерну для даної країни, а на іншій — свої враження про те, що є суть цієї держави. Поставити спина до спини реалізм і суб’єктивну абстракцію. Такий проект реалізується в історії мистецтв вперше. Відбір пейзажів змусив мене переглянути, часом, тисячі фотографій. Пошуки «на внутрішньому екрані» зображення, яке передасть глядачеві зміст багатовікової історії, культурних, релігійних особливостей держави змусили мене бути чесною і уважною, щоб зосередиться на головному, минаючи поверхневі ефекти. Деякі завдання вирішувалися легко, буквально алла-прима, деякі полотна (а їх розмір метр на півтора) я переписувала докорінно по три, чотири рази. Для кожної країни є свої усталені принципи живопису — я намагалася дотримуватися і цього акценту. Одна з картин — «Міравет-на-Ебро» — отримала перше місце на британському конкурсі, інша — «Українське поле» — друге, а «Світанок у Провансі» — 1-ше на всеукраїнському! Символічно, що вперше ці полотна будуть показані саме в аеропорту ім. Сікорського, в музеї якого стоїть літак мого дідуся.»