“Я народилася в родині військовослужбовця. Ми жили у військових містечках і часто переїжджали. Я з дитинства любила малювати: пам’ятаю, малювала паперових ляльок і одяг до них. У дитинстві збирала листівки і перемальовувала їх. Зустріч з учителем малювання в школі змінила моє життя. Мартинюк Валерій Васильович став моїм першим учителем, завдяки якому я захотіла піти його стопами. Я закінчила ХГФ Одеського педінституту і стала працювати вчителем малювання.”  — розповідає художниця.

—          Ірина, і все ж, чому ви вирішили стати саме художником?

— Для мене це —  спосіб життя: помічати красу в усьому, що тебе оточує. Коли мені погано, я беру аркуш паперу і «сповідаюся».   Картина — це мій діалог зі світом.

— Ми бачили ваші роботи, вони дуже цікаві. Розкажіть, у якому напрямку працюєте, в якому стилі ці картини?

— Важко дати чітке визначення, хочеться відповісти: «Я працюю у своєму стилі».  Мої роботи символічні, багато вміщують в собі, основний напрямок того, що я створюю, це —  символізм.

— 24 лютого 2022 змінило життя в усьому світі. Як на ваші роботи вплинула війна?

— Довгий час тема війни мене не відпускає…Якщо говорити про технічну сторону,

я почала малювати акриловими фарбами, до цього віддавала перевагу графіці та батику.

—          Всіх розкидало по світу, де саме ви зараз живете і як розвивається ваше творче життя.

—          Зараз живу в Бельгії в Брюсселі. Намагаюся брати участь у виставках.

Нещодавно я зробила в Брюсселі свою персональну виставку робіт, присвячених Україні. Брала участь в арт-фестивалі “GOLDEN TIME TALENT” у Лондоні. Днями мої картини будуть представлені  в Мюнхені на виставці “CREATING THE FUTURE”,  що є частиною Міжнародного Фестивалю сучасного мистецтва “СЛІДИ”. Фестиваль має свою цікаву історію, імена учасників за традицією не відомі до відкриття, їх буде представлено лише в день вернісажу. Організаторка і кураторка виставки Ірина Федоренко цього разу запросила мене взяти участь і я дуже рада бути частиною цього проєкту!

— Які роботи будуть представлені на виставці? Розкажіть про них, яка саме історія їх створення?

— Роботи написані у 2024 році акриловими фарбами на полотні 50х40 см.

«Ми вчимося цінувати кожну хвилину»: дівчина на тлі прапора України та підбитий  голуб миру.

«Європа підтримує Україну»: Європа в образі собаки, яка тримає палицю-частину дерева, символ України. На палиці є жовтий листочок, якщо придивитися, то можна побачити образ жінки з дитиною — це люди — «золото».

— Які ваші творчі плани?

— Продовжувати малювати та знайомити зі своєю творчістю.

— Що вважаєте найважливішим моментом у розвитку вашої кар’єри?

— Через війну я поїхала в Європу. У мене з’явилася можливість виставлятися в Європейських країнах.

— Побажання нашим читачам в одному рядку.

— Миру і добра всім!