Голова УІНП Володимир В’ятрович

Однією з найогидніших рис нашого, так би мовити, інтелектуального життя є снобізм і дилетантизм.

Читаю піар-інтерв’ю видавчині книжки Снайдера. Ок, молодець, книжка потрібна. Але ж не буває інтелектуалок (інтелектуалів), щоб не копнути ногою державну політику в царині національної пам’яті й Український інститут національної пам’ятаєте – “маємо декомунізацію згори, яка нічого, крім іконоборства, суспільству не запропонувала”.

По-перше, це еталонна брехня. Бо кількість написаного, змакетованого й поширеного в тисячі разів перевищує наклади книг того видавництва, і зроблене це через спротив системи за копійки невеликої групою ентузіастів-держчиновників (так, у нас усе буває).

По-друге, так говорять лише ті, які самі нічого для “правильної” декомунізації “знизу” не зробили. Ніхто зі критиків В’ятровича і Ко не може показати – як треба. Ніхто ж не заважає “критикам” – робіть своє, не плюйте в тих, які працюють. Може, я щось пропустив і критики УІНП до 8-9 травня хоч десь і хоч щось зробили?