По вірогідному “законопроекту Турчинова”, припустимо, що це дійсно документ, тоді це суміш хорошого й неприйнятного.

Те, що мене турбує в ньому найбільше:

– опублікований документ неповний, немає перехідних положень, а розділи сирі.

– він взагалі не згадує Крим, розриваючи причинно-наслідковість. Посилює рос. тезу про окремість Криму й Сходу України.

– зашита в ньому подвійна логіка вбиває саму суть і невілює його. Поряд з абсолютно справедливими відсилками до міжнародного законодавства, акцентом на самооборону…. декілька разів винирює відсилка до “першого мінського протоколу”, чим він вводиться в нац.законодавство.

Для розуміння помилковості таких дій, пригадаймо, що саме Росія одразу же після підписання протоколу зайнялася легалізацією цієї фількіної грамоти й частково їй це вдалося (ООН).

Також, відсилка до нього й по змістовному наповненню ставить хрест на всьому, що йде до й далі в законопроекті.

Як на мене, це черговий вкид для зняття інформації й апробації реакції суспільства на нього. Вже черговий раз переноситься його прийняття, відповідно фінальна версія, скоріше за все, буде виглядати дещо інакше й по ній ще точаться дискусії.

Це мене тішить, бо в тому, що ми побачили зараз, нейприйнятне явно забиває хороше.