Коли у грудні 2016 року професор політичних наук Оксфордського університету Ян Зелонка написав в німецькій газеті «Цайт» статтю про те, що «Європа не є більше безпечною», можливо, багатьом це все ж таки здавалось певним перебільшенням. Вочевидь, тоді вбачалося, що з проблемами послаблення Євросоюзу, кризою традиційних європейських політичних партій, зростанням популізму і неконтрольованою міграцією ще можна впоратися.

Але сьогодні, після цілої низки жахливих терористичних актів в європейських містах, коли, за висловом оглядача німецького агентства новин «Дойче велле» Фелікса Штайнера, в Європі «тероризм став нормою життя» – теза пана Зелонки вже точно не виглядає якоюсь надмірністю. Більш того, ніхто поки так і не наважується дати відповідь на питання: чому ідеї ісламістів так швидко набувають популярності в ісламських громадах західних країн?

Деякі експерти наголошують, що основною причиною так званої «радикалізації» мусульман в західних країнах є невдача політики «багатокультурності», популярної там в 2000-х роках. Вочевидь, і це не зовсім так, адже насправді серйозної і системної політики «багатокультурності» так і не здійснювалося, якщо не вважати такою організацію мовних курсів для новоприбулих іммігрантів і надання дозволів на будівництво мечетей.

Просто певний час західний істеблішмент і суспільство у цілому, влаштовувало те, що іммігранти працюють на брудних і важких роботах за низку плату і не потребують багато уваги.

І тут «раптом» виявилося, що частина мусульман не лише не сприймає цінності Заходу і не розуміє принципів сучасної світської ліберальної держави, а й відверто ненавидить їх, вважаючи, що вони руйнують їхню віру. Ба більше, під впливом проповідників-ісламістів, чиї погляди, завдяки соціальним мережам, стали доступними в усіх кутках світу, де живуть мусульмани, вони почали підпадати під відповідну обробку у дусі нетерпимості і ненависті до усього, що не відповідає їхнім поглядам.

Сьогодні в Німеччині і Франції можна почути ідеї про створення «німецького або французького ісламу», який мав би отримувати європейське фінансування та відповідати європейським цінностям, однією з яких є відділення релігії від держави. Завдання явно дуже непросте, адже, за деякими даними, у Франції менше половини тамтешніх мусульман повністю сприймають секулятизм (принцип світськості, зменшення ролі релігії у політичному, соціальному та особистому житті) та вважають себе інтегрованими у систему сучасних французьких цінностей. При цьому, близько третини мусульман сповідують цінності, відмінні від республіканських. Релігійний радикалізм превалює серед французьких мусульман до 25 років з низьким рівнем життя і освіти. Також відомо, що більшість мусульман Франції негативно оцінили відомий закон 2004 року щодо недопущення демонстрації релігійних уподобань в публічних місцях, а шість з десяти тамтешніх мусульман вважають, що дівчатам має бути дозволено носити чадру у старших класах школи.

Отже, було лише питанням часу, коли ці ісламські радикали, за ідеологічної підтримки Ісламської держави, вийдуть на вулиці європейських міст зі своїх етнічно-релігійних анклавів і почнуть вбивати усіх – від ненависних ним християн до тих єдиновірців-мусульман, хто, на їхню думку, недостатньо ревно виконує канони ісламу.

Можна констатувати, що зухвалі терористичні напади в країнах Заходу, що були скоєні впродовж 2015-2016 років і, на жаль, продовжуються й у поточному, не є окремими акціями, а лише однією зі складових війни нового типу, яку наразі ведуть радикальні ісламісти проти західних (або, як їх ще називають – ліберальних цінностей), і в якій власне терор є лише одним з інструментів.

Як ефективно протидіяти цій війні – насправді на Заході наразі не знає ніхто. Вочевидь, слова Яна Зелонки про те, що «сьогодні ніхто не знає, як розібратися з усім цим і повернути європейцям відчуття безпеки» залишаються актуальними й сьогодні.

Очевидно, що слід почати з того, щоб назвати речі своїми іменами, зокрема визнати те, що наразі триває справжня багаторівнева війна між західною цивілізацією і войовничим мракобіссям та нарешті зрозуміти, що системно боротися з ісламським тероризмом слід у площині ідей та, насамперед, посилюючи заходи безпеки у себе вдома, а не воюючи в одній коаліції в Сирії або Іраку разом з Путіним.

Можливо, лише так можна зробити Європу безпечною знов…