Чому я ніколи не пишу про електронні петиції?

Наведу один приклад. Півтора роки тому люди зібрали більше 10 тис голосів за дуже просте прохання – встановити табло з часом приїзду наступного потягу, а не з безглуздою і непотрібною інформацією, скільки часу минуло від попереднього потяга. Спробуйте пояснити якомусь іноземцеві, для чого взагалі таке табло.

Так ось, петиція на сайті в категорії “успішні”. Вона зібрала 10 тис голосів. ТРИ МІСЯЦІ комітети її розглядали. З лютого по травень. І що вони вирішили в результаті? Що Україна стане цивілізованіше? Що пасажир для міста – пріорітет, пасажир, а не машиніст поїзда?

Ні, місто порахувало, скільки треба грошей на заміну табло і прийняло рішення відхилити цю петицію. Вибачте, дякуємо вам за активність, але це дорого.

І це ж просто звичайне табло, часікі.

А є петиції про заборону реклами, про заборону маршруток і т.д., що потребують комплексних і серйозних рішень. Петиції для київської влади, на жаль, ще одна спроба показати, що вона чує киян. Буду страшенно радий помилятися і прочитати про десятки петицій, які дали результат і які справді виконуються.