Розікрасти чорноземи влада лише готується, а корупція її улюблене дітище здавна. У 1998-му в Індексі сприйняття корупції Transparency International Україна була 69-ю серед 85 країн, а у 2016-му – 131-ю із 176-ти – віз загруз у хабарах.

Здається не забули нікого, увесь громадський актив пригадали. Не на корупціонерів наїхали – на їхніх викривачів: запобігання корупції і її підтримка рокірнулись, і повернулись на звичні клітини шахівниці корумпованої влади.

Як світ Божий ясно: дістали! Своїм голосуванням парламентські лобісти корупції поставили знак якості на роботі громадських активістів, і, водночас, засвідчили власну явку з повинною.

Це точка перелому: саботаж у протидії корупції поступився її відвертому захисту. Ну не від кишенькового ж Національного агентства з питань запобігання корупції її захищати, і не від затурканого НАБУ, що саме потребує захисту.

Та повинної мало, хто ж і так не знав, що ця Рада поручник і прихисток корупціонерів? Руйнівну норму слід негайно вилучити.

Взагалі-то, це мав би зробити ініціатор законопроекту – президент, у чиєму початковому проекті шкідницького пасажу не було. На жаль, він солідаризувався з реставраторами прокорупційного законодавства, і 27 березня підмахнув спотворений закон.

Замість нього це зробила інша людина.

Верховна Рада восьмого скликання ще до екватора таке витворяє, що ж з неї далі буде? Як гарно, що у них чотиритижнева пауза! І як шкода, що лише чотиритижнева.

Борис БЕСПАЛИЙ, для UAINFO