Не маяк – сліпучий мол: Гонтарева пішла! Могла й не приходити: обвал гривні під її орудою (19.06.2014 – 10.04.2017), з 11.85 грн. за $1 до 26.90 грн. за $1 ще той доробок.

Краще пізно, як ніколи, та й чергового траншу МВФ дочекались: гроші люблять тишу. А президент палених підлеглих – не дуже.
Звільнення з посади не передбачає звільнення від юридичної відповідальності. Заяви Ю. Тимошенко до НАБУ та СБУ про вчинення кримінального правопорушення керівником НБУ Валерією Гонтаревою нікуди не поділись.

А позаяк такого поняття влада не відає, то навряд чи дізнаємось про всіх отримувачів і розкрадачів соціальної допомоги. Хочу помилитись, та огортає сумнів, що цей маяк засвітить. А як засвітить, то згорить синім полум’ям.

Нові перспективи: енергетичний пилосос

Пилосос працює на вдих і видих: перекачує гроші з наших кишень до гаманців енергетичних магнатів. Щоб їх погріти, п.24 розділу E “Політика в енергетичному секторі”, з місця в кар’єр обіцяє “утримання тарифів на рівні повного відшкодування вартості”.

В перекладі на нормальну мову: кампанії-монополісти й далі свавільно малюватимуть собівартість газу і електрики, а влада слухняно переноситиме їхні вигадки у наші платіжки.

Час пригадати тарифний пакет “Батьківщини”, що передбачає розкриття і оприлюднення складових ціни на газ (законопроект № 2832 від 13.05.2015).

Ще приз газовикам-монополістам: “Ми щопівроку коригуватимемо ціни на газ внутрішнього видобутку, починаючи з 1 квітня 2017 р. з тим, аби його ціна залишалася паритетною до ціни імпортованого газу”.

На відносно дешевий український газ ціна така, як і на дорогий імпортований! Ціна власного газу 1590 грн/ткм, а імпортованого – 5425! Відчуваєте різницю, що підлягає вирівнюванню за рахунок ваших кишень?

І з цього питання, роками вкривається парламентською пилюкою законопроект від “Батьківщини” за №3216 від 05.10.2015, який дозволить зменшити тарифи у рази.

Енергетичний розділ меморандуму містить 6 абзаців, один – цукерка магнатам, інші – батіг-п’ятихвістка решті. Щоб позбавити ілюзій, у першому ж реченні двічі торочиться “продовжимо”: як було, так і буде.

А що буде, в’ється наскрізною чорною ниткою: урізання соціальних нормативів (“стимулювання домогосподарств до ощадливості”, “знизили норми споживання”, “коригування соціальних норм у не-пікові місяці”), зменшення кількості отримувачів субсидій (“підвищення адресності соціальної допомоги”, “поліпшення адресності”), і як результат – сумарне зменшення соціальних виплат: “обмежити видатки на субсидії з оплати комунальних послуг 47 млрд. грн. у 2017 році”.

Ця політика коментарів не потребує, вона потребує зміни влади.

Ленін під червоно-чорним стягом

Усі б хотіли зменшити бюджетні соціальні витрати. За рахунок того, щоб люди отримували високі зарплати, пенсії, прибутки від бізнесу. Але ж не за рахунок того, щоб зажерливі можновладці жмотились на шматок хліба біднякам, якими (завдяки владі) є більшість українців.

Іще нюанс – пташина мова евфемізмів. Скажімо “адресність” слово гарне, коли стоїть на місці. Але ж у влади це стандартний евфемізм для штучного обмеження субсидій. Не диво, що люди її бояться і ненавидять, а заразом і “монетизацію”.

Ще гірше з “лібералізацією”. Назвіть підвищення цін “патріотизацією” і люди зненавидять патріотизм.

Яке, скажіть на милість, відношення має ринкове “ліберальне ціноутворення” до адміністративного встановлення цін Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП)?

Це не термінологічні ляпи, а системна дискредитація ринкової термінології, ринкових реформ, економічної демократії. Це ланцюжок, яким Україна прикута до “совка”: мертва комунія хапає живу країну.

Комуністичні рудименти просякають нашу дійсність від фундаментальної науки до системи державних нагород і нагороджень. Від здобуття незалежності рудиментарним символом був Ленін під жовто-блакитним прапором, після Євромайдану – Ленін під революційним червоно-чорним.

Ця двоїстість якнайкраще характеризує владу, як політичних спадкоємців Л. Кучми з його безпорадним: “так яку ж державу ми будуємо?”.

Ця двоїстість у генетичній природі влади, що в принципі не здатна до рішучих демократичних перетворень. Тож коли їх час прийшов, її час вичерпався.

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO