Власне кажучи, відповідь на питання, чому в Україні не «приживаються» інвестори, вже дав Ілон Маск у листі до Володимира Гройсмана. «На жаль, рівень корупції та несприятливий інвестиційний клімат в Україні не дозволяє Tesla інвестувати в проекти з енергозбереження в цій країні», – зазначив Маск. Якщо цього не достатньо, послухаємо, що каже голова представництва ЄС в Україні Х’юґ Мінґареллі. «Знаєте, яка головна перешкода для іноземних інвестицій в Україну? Корупція! Якщо запитаєте глав європейських компаній, чому не інвестують в Україну, то вони скажуть, що через брак гарантій їхніх прав власності. Якщо вони тут матимуть спір і підуть до суду, то, ймовірно, зустрінуть корумпованого суддю», – говорить він. Що думає з цього приводу Борис Ложкін як голова Національної інвестиційної ради, на жаль, невідомо – за рік існування Ради вона не подбала навіть про власний сайт, з якого можна було б отримувати інформацію.

Тож хоча економіки, які розвиваються, є зазвичай привабливими для капіталовкладень (і досвід Азії, куди зараз йдуть багатомільйонні вливання, слугує тому доказом), Україна в цьому відношенні стоїть осторонь. Рішення і висновки лишаються за українською владою, хоча спроба провести через парламент закон, котрий гарантував би суддям кишенькового Конституційного Суду зарплати у 300 тисяч гривень, наштовхує на вельми невеселі роздуми.

Схоже, що системі управління не вистачає власної волі, аби змінитися на краще, а фактор вулиці, здатний підштовхнути її до перетворень, на даний момент відсутній. «Верхи не можуть», «низи не хочуть», а інвестори не бачать потреби ризикувати гаманцем – в цьому замкненому колі ми наразі й живемо.