Як би дивно це тепер не виглядало, але ця питома шведська неучасть у міжнародних блоках та облаштована за принципом «усе для всіх» економіка, схоже, і створили неймовірно сприятливі умови для ймовірного російського збройного вторгнення. Але – все за чергою, аби наші міркування не видавалися хворобливою маячнею чи зухвалою, нічим не підкріпленою конспірологією.

Швеція вже має досвід масових заворушень за участю мігрантів, і, з точки зору загрози проксі-війни, досвід доволі неуспішний. У травні 2013 року понад два тижні поспіль у стокгольмському передмісті Гусбю вирували пожежі й напади на перехожих. Поліція тоді самоусунулася від негайних заходів й з розумними словами про «соціальну несправедливість», а також «злиденність» молодих мігрантів як причину погромів, чекала, доки усе перегорить. Перегорить як у прямому, так і в переносному сенсі. Коли перегоріло й сотні злочинців втекли, затримали 29 осіб. Затримали і невдовзі відпустили, бо виявилося, що їх «немає де утримувати», і, взагалі, краще «не розпалювати міжнаціональну та міжрелігійну ворожнечу».

Таким «розпалюванням», відповідно, можуть і зайнятися фахівці з російських спецслужб. Як засвідчують події у Сирії, громадяни РФ можуть успішно воювати з обох боків фронту, не кажучи вже про вуличні сутички.

У випадку, як здаватиметься, серйозної загрози корінному населенню традиційно охочі до грантів від уряду РФ шведські націоналісти вимагатимуть зброї й невдовзі швидко переходитимуть від слів до справ: почнуть здійснювати напади на зброярні, розтягувати військову техніку, братимуть під свій контроль гарнізони. Аналогічні дії вчинятимуть «терористи»…

Не виключено, що на боці шведських «патріотів» опиниться певна частина військового істеблішменту, на допомогу якому прийдуть «російськомовні добровольці з різних країн Європи». То вже потім виявиться, що вони не з Німеччини, не з Латвії чи Білорусі, а всі, як один, зі Санкт-Петербурга. Місяць-другий «добровольці» протримаються, але потім настане черга «миротворців»… і т. д. за перевіреними впродовж багатьох років схемами.

Російські інтервенти вже були й «осетинами», «абхазцями», й «придністровцями», й «донецькими шахтарями». Мало хто знає, але навіть «чеченською опозицією» були. Щоправда, з власними ударними гвинтокрилами Мі-24 та штурмовиками Су-24. Саме на таку «опозицію» на чолі з маріонеткою Умаром Автурхановим спершу робив ставку Єльцин у війні з Джохаром Дудаєвим, а коли номер не пройшов, наважився на танкові удари по Грозному.

Тому, скажуть бути «Армією визволення Швеції», то на якийсь час стануть і «шведами». Чом би й ні? Потім оформлять як «боротьбу з тероризмом» виключно по лінії «Сил спеціальних операцій», що вже дозоляє нове російське законодавство. А де, спитаєте, ССО братимуть артилерію, підводні човни, бомбардувальники? Певна річ, у «Господарських товарах», посміхатиметься Путін у новому документальному фільмі.

Іскрою до потужного громадянського конфлікту може стати щось на зразок скандалу з вбивством 15-річним мігрантом 22-річної білявої красуні Олександри Мезхер у притулку для біженців-підлітків (до Швеції охоче приймають і таких; без батьків, без документів), яке сталося в січні цього року у Гетеборзі. Молодий чоловік домагався Олександри під час її нічного чергування як волонтера, а коли та відповіла відмовою, взяв та й… її зарізав. Уряд потім не знайшов нічого кращого, аніж пояснити: Олександра чергувала одна, а було б їх двоє, такої трагедії, певно, не сталося б.

Як протидіяти розгортанню подібного сценарію, цього у Швеції не знають.

Там навіть не роздають зброю набраній з цивільних резервній армії. Та й аналогів естонського «Кайтсейліту» чи Спілки литовських стрільців там немає, не можуть там відкликати із запасу 900 тисяч військовослужбовців, як у Фінляндії. Хто ж озброюватиме майбутніх «джихадистів» та довірятиме склади некерованим фундаменталістам?

Та й не буде жодної війни, жодного вторгнення. «Кому ми потрібні?», «Швеція – наймиролюбніша країна Європи». Варто замінити Швецію на Україну і, здається, ми вже це колись чули.

Источник: newsonline24