Перемога Макрона – це не перемога України над Росією (як може здаватися після перегляду стрічки новин) і навіть не перемога Франції над Росією. Стрімке зростання і перемога Макрона – це спільна (хоча і з різними мотиваціями) реакція французького суспільства та французького істеблішменту на загрозу руйнування сталого порядку. (Однак, можливо, якраз істеблішменту не було чого боятися, він вміє пристосовуватися до будь-яких умов.)

Кажуть, що Макрон занадто ліберал для Франції. Ха-ха, для Франції, яка є батьківщиною лібералізму у класичному розумінні. На мій погляд, трошки лібералізму не завадить і французькій бюрократії, і французькому держмонополізму. Принаймні так вирішив французький виборець.

На більш високому рівні, звичайно (і тут я погоджуюся з оглядачами), це перемога відкритого світу над закритим. Кремлівська банда воює з усім вільним світом (давно я не чув цей термін, з кінця 1980-х), аби розбити його єдність і довести, що демократія слабка. Війна в Україні, як і війна у Сирії, є лише елементом цього процесу (адже немає кращого способу створити проблему для ЄС, ніж криза біженців), так само як підтримка правих, хакерські атаки тощо.

На ще більш високому рівні, як часто зазначають оглядачі, це перемога майбутнього над минулим. Справа не в тому, що Макрон молодий, і навіть не в тому, що праві пропонують шаблони 80-річної давнини. Зростання популярності правих у Європі – це реакція на футурошок.

Футурошок зносить дах громадянам у всіх розвинених країнах, від США до Росії, від Великої Британії до Угорщини. Українці ще не пережили шок від війни та економічної кризи, тому на нас футурошок іще очікує. Але готуватися його подолати треба вже зараз. Для цього треба відмовлятися від шаблонів минулого і запроваджувати шаблони майбутнього. Вже зараз, аби футурошок не зніс дах нам. У нас імунітету нема, радянська спадщина дуже сильна, а запропоновані їй альтернативи – так само з минулого.