Сенат США підтримав законопроект, який розширює санкції проти Росії, пише у своєму блозі на “Новому часі” колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. У відповідь лідери Німеччини та Франції вже заявили, що американські санкції не мають позначатися на європейцях, а Трамп має узгоджувати такі кроки з колегами в ЄС.

Тут непроста ситуація: економічні інтереси США та ЄС не збігаються. Що власне передбачають європейці, коли говорять про санкції? Вони насамперед посилають Росії політичний сигнал: ми вас викинули з G7, ми припинили співпрацю за лінією ЄС, ми практично заморозили двосторонні відносини, ми вас не приймаємо, не даємо технологій тощо. Тобто дають політичний сигнал: змінюйте свою політику, інакше ми вам руку подавати в принципі не будемо. І останні події, які ми бачили, зокрема візит Путіна, коли він використав відкриття виставки як привід, щоб приїхати до Парижа, адже його фактично ніхто не запрошував, та жорстка реакція Макрона – свідчили, що європейці Путіну показують майже червону картку, але роблять це перш за все в політичному контексті, залишаючи за собою важливі речі. А важливим для них є збереження певного економічного складника в цих відносинах.

А тепер подивімося на США. Для них абсолютно жодної ролі не грає європейська зацікавленість в економічних відносинах з Росією. Це не впливає на економіку країни. Ба більше, коли американці думають, як говорить Трамп, що “Америка понад усе, й ми будемо захищати власні економічні інтереси”, то найперше це стосується здатності Америки вийти на інші ринки. І зараз США демонструють це доволі відверто і грубо в контексті свого виходу на європейський ринок зрідженого газу. Створюється альтернативний напрямок постачання газу в Європу, що означатиме певні проблеми для місцевих газотрейдерів, особливо враховуючи їхні плани співробітництва з Росією. У результаті в Європі, а найперше в Німеччині, Франції та Австрії, постраждають десятки тисяч працівників, тому подібні кроки американців і викликають відповідну реакцію. Традиційно акуратні європейці щонайменше розраховували б на спочатку консультації та переговори, а вже потім – на рішення. А Трамп ставить їх перед доконаним фактом: “Я так вирішив, і так буде”. Це викликає очевидний спротив і незадоволення багатьох європейських лідерів.

Думаю, що вихід буде знайдено. Після таких жорстких кроків з американського боку і таких самих жорстких заяв європейських політиків у відповідь сторони знайдуть можливість сісти за стіл переговорів та почати домовлятися. Яким буде цей процес, у часі сказати важко. Але мені здається, що попри такий бурхливий початок рішення все одно знайдуть.

Із позиції інтересів України мені здається, що цією газовою атакою США на Європу можна користуватися: це означає для нас появу ще одного джерела постачання, а отже – конкуренцію. Тому для власного споживання ми можемо шукати найліпші варіанти й таким чином ще більше відходити від залежності від російського газу, який ми де-факто все ще купуємо, хоч і через Європу. Тому в цій ситуації за правильного аналізу того, що зараз відбувається, Україна може мати певний позитив.

Якщо Трампу вдасться переконати європейців, що замість поглиблювати залежність від російського газу, від нього краще відмовитися на більш сприятливих умовах, то шанс у них домовитися буде.