Якби ми були нормальною європейською країною, то замість батрахоміомахії навколо львівського сміття з її непозбувною бентегою і тотальною ганьбою для України загалом і Львова зокрема в нас утворився б екологічний політичний рух, який усіх фігурантів процесу переробив би на сміттєпереробному заводі нової політичної ери.

Але ми вибираємо не екологічну програму, а непозбувну бентегу і тотальну ганьбу, політичний дрібний фол і медійні перегавкування, бо насправді ніхто не зацікавлений розв'язати проблему. Ніхто не дивиться далі якихось своїх дріб'язкових, локальних цілей – виграти вибори, потопити конкурента, заробити імідж жертви обставин.

І всім просто плювати на майбутнє своїх дітей і онуків, яким залишаться місячні кратери на Волині після бурштинокопачів, обмілілий Дністер, вирізані вщент карпатські ліси, засрана сміттєзвалищами країна.

От, здавалося б, яка жирна тема – екологія. Приходь до влади, змінюй країну. Ні, одні ідіоти на горі чубляться, а решта ідіотів розділилися на два фронти і собачаться. Ну, собачтеся далі. Переможцеві – набір кольорових спінерів.