Санкції проти Росії конче необхідні, але вони мають прийматися таким чином, щоб Москва почала відчувати дошкульність і невідворотність їхніх руйнівних дій. Бо хоча ухвалення нових санкцій проти Російської Федерації відбувалося, проте збільшення їхньої дієвості було недостатньо для того, щоб Кремль не зміг до них адаптуватися.

Таким чином створювалася ситуація, за якої Захід увесь час ніби грався з режимом Путіна у піддавки, намагаючись послати йому чіткий меседж, що далі буде ще гірше, але від цього гіршого ми поки що утримуємось, даючи вкотре останній шанс.

Путін вже звик до такого підходу, коли його лякають, але «дотискати» до кінця явно не хочуть, вірячи у його політичну притомність, якої ніколи й не було.

Оскільки Москва не матиме можливості поставляти цей газ іншим клієнтам, так само як і куди подіти нафту, яку просто нікуди буде транспортувати.

Невідповідність західних санкцій проти Росії її злочинам в Україні, прямо чи опосередковано тільки заохочує Кремль продовжувати свою агресію. Тому необхідно кардинальним чином переглянути самі підходи до санкцій щодо Москви.