Етапи “економічних ріхворм” у нас можна рахувати по назвам країн, “дубль” якої намагаються побудувати. При цьому береться не суть реформ, а тільки те, що подобається – тобто, що принесе максимальний профіт спонсорам “ріхворм”.

Наприклад, коли Порошенко ще тільки прийшов до влади, рекламували Лі Кван Ю. Потім народ почитав його спадщину, і виявилось, що сингапурський реформатор опирався на народ, і своєю метою проголосив збереження робочих сил. А робоча сила в розумінні наших ріхварматерів є ресурсом, який необхідно просто випрацювати.

Тоді після Лі Кван Ю витягли Польщу 90-х років. Навіть із цілим польським десантом, включаючи цілого Бальцеровича у якості групи підтримки. Потім народ почитав Джеффрі Сакса, який був автором реформ в Польщі, і зрозумів, що після катастрофічних помилок монетаристів польську економіку просто закидали дармовим баблом, і дали можливість полякам влаштовуватись на роботу навіть в Британії. А бабло в розумінні наших ріхварматерів може бути тільки попиляне і вивезене за кордон в зручні офшори, а інвестиції – перекачані в олігархічні монополії та “освоєні”.

Тепер витягують, як того джокера з колоди, південнокорейський досвід. Мовляв, там теж були монополії, корупція, але завдяки мудрій просвітленій диктатурі там постала потужна економіка.

Тому нам конче необхідний південнокорейський шлях, із президентом-диктатором і впахуванням на протязі чверті століття за чашку рису. Дехто так навіть і пише, що нам задля майбутнього треба “випрацювати” пару поколінь.

Не питання. Я згоден на південнокорейський шлях. От тільки є одна підробиця… В Південній Кореї прийнято вбивати, або саджати в тюрму тих президентів, яких спіймали на корупції. Наприклад, Пак Чон Хі (він, до речі, вважається автором “корейського економічного чуда”) убив голова його власної розвідки – бо вважав його ворогом свободи та демократії. От просто взяв, і убив на місці після чергового засідання. Другого корейського лідера – Чон Ду Хвана – засудили до смертної кари, теж за корупцію. Минулого президента – Пак Кин Хе – імпічментнули за корупцію і надуження владою, їй теж термін ломиться.

Хотілось би спитати – а наші можновладці до такого готові? Готові вони за свою корупцію платити так, як платили південнокорейські президенти – власним життям? Чи їм хочеться знову взяти від південнокорейської моделі тільки те, що подобається – а самим продовжувати розкішне життя середньовічного феодала? Питання, власне, риторичне, я думаю.

Да, забув одну річ… Пам’ятаєте, я казав, що Чон Ду Хвана засудили до смертної кари? Так от, його не стратили. Йому запропонували замінити смерть пожиттєвим і виплатою в державний бюджет всієї суми, яку він вкрав. Причому платити повинен був не тільки Чон Ду Хван, а й вся його родина.

Так от, “просвітлений диктатор” задля власної шкури здав в фінансове рабство всю свою родину. ВСЮ – включаючи кумів та кумась.

Вона й досі виплачує його борг, і за підрахунками економістів ще два покоління буде змушена працювати виключно на борг державі. А вкрав Чон Ду Хван не так багато по нашим міркам – всього 570 мільйонів доларів.

Висновки робити, як завжди, вам.