Своїми словами про готовність до миротворців ООН, Путін натякає, що, загалом, готовий до “заморожування” конфлікту.
Водночас, він “лякає” його розповзанням, у випадку надання Україні озброєнь.

Я би не став робити далекосяжних висновків із цих заяв, адже ми знаємо, що господар Кремля – “господар свого слова”.

Але я особисто тут побачив ознаки того, що Волкер все ж таки виявився непоганим комунікатором, який все ж таки зміг знайти механізми комунікувати з російськими візаві.

Помилка Нуланд і всіх інших переговорників полягала в тому, що вони лише “вмовляли”, а з Росією – це марна справа.

А от тепер США грамотно комбінують пропозиції, загрози (надання Україні зброї) та виклики (створення бази на Чорноморському узбережжі). Це якраз те, що, зрештою, примушує Росію включитися у переговорний процес не лише формально, але й змістовно.

І от тепер реальні пропозиції “заморозки”, що було важко уявити ще вчора.

Хоча це все – лише початок. Тепер, очевидно, Кремль намагатиметься переграти візаві дипломатично, домагаючись виконання “Мінських домовленостей” у бажаному для себе вигляді.

Очевидно, вони перейдуть у “контрнаступ”, спробуючи перехопити ініціативу, внесши в ООН пропозиції щодо миротворців.