Також це важливий посил і для Росії. Адже надаючи найбільший за всю історію американського військово-промислового комплексу контракт саме саудитам, Трамп показав, що має наміри боротися з усіма тими, кого Володимир Путін вважає своїми друзями. Перш за все, з Тегераном та Дамаском.

Проте, треба зважати і на інше. Як зазначає у своїй статті “Яку угоду укладає Трамп із Саудівською Аравією?” для Washington Post професор Університету Джорджа Вашингтона Марк Лінч, “Обама спробував підштовхнути союзників Америки на Близькому Сході до американських інтересів і цінностей шляхом поєднання тиску та стимулу, таким, наприклад, як продаж зброї, і риторичним переконанням. Замість цього Трамп превентивно пішов на значні поступки арабським режимам в надії, що вони будуть реагувати на фінансову і політичну підтримку”.

Своєю чергою один із найбільш відомих експертів-міжнародників та політичний аналітик Фарид Закарія висловив доволі цікаву думку щодо тези Трампа про боротьбу з тероризмом та протистояння в даному контексті з Іраном.

За словами Закарії, “Іран є фактором дестабілізації на Близькому Сході і підтримує деякі погані сили та групи. Але дуже неправильно зображати Іран як джерело джихадистів та терору. Згідно з аналізом Бази даних глобального тероризму Лейфа Уенара з Королівського коледжу в Лондоні, понад 94% вбивств від ісламського тероризму з 2001 року були здійснені “Ісламською державою”, “Аль-Каїдою” та іншими сунітськими джихадистами. Іран бореться з цими угрупуваннями. Майже кожен теракт на Заході мав певний зв’язок з Саудівською Аравією. Практично ніхто не був пов’язаний з Іраном”.

Дональд Трамп не та людина, яка здасть свої позиції. Адже боротьба для нього – це звичний стан. Як у бізнесі, так і у політиці.
Тож теорія Трампа щодо боротьби з міжнародним тероризмом і Іраном як найбільшим злом може стати для 45-го президента тим самим, чим став Ірак та його зброя масового знищення, існування якої досі залишається сумнівним питанням, для Джорджа Буша-молодшого.

Візит до Саудівської Аравії матиме вплив і на внутрішню політику США. Військовим контрактом на 110 млрд. дол. Трамп проявляє свій хист бізнесмена. Адже можна прогнозувати, що завдяки цьому буде створено чимало нових робочих місць для громадян Сполучених Штатів, що і було однією з найбільш вагомих та важливих передвиборчих обіцянок Трампа.

Що стосується зустрічей з лідерами Ізраїлю та Палестини, ми чітко почули слова Трампа про необхідність примирення. Читаючи між рядків, можна прогнозувати певну деактивізацію підтримки Ізраїлю зі сторони Трампа. Це, в свою чергу, спричинить погіршення стосунків між Білим домом та потужним єврейським лобі в США. Не можна виключати посилення тиску конгресменів на президента Америки, які виступають за підтримку Ізраїлю та орієнтовані на єврейське лобі. Проте, Дональд Трамп не та людина, яка здасть свої позиції. Адже боротьба для нього – це звичний стан. Як у бізнесі, так і у політиці.

Якщо говорити про візити Трампа до Ватикану, Брюсселю та його участі у саміті “Великої сімки” на Сицилії, варто відзначити декілька ключових моментів.

Американський президент дав зрозуміти, що без США Альянс буде неефективним та нежиттєздатнім. Саме тому у формі ультиматуму він звернувся до країн-членів НАТО, аби ті збільшили фінансування Альянсу. Найбільше дісталося Німеччині. Воно і зрозуміло, оскільки ФРН є найбільшим економічним донором у ЄС, і Трамп дуже боїться експансії Німеччини на американський ринок та її монополії на європейському ринку.

Показовим є випадок, коли президент США відштовхнув прем’єр-міністра Чорногорії Душко Марковича у штаб-квартирі НАТО, аби стояти у першому ряді біля генерального секретаря НАТО Йенса Столтенберга. Комусь це може видатись звичайною невихованістю Трампа. Проте ця подія може мати більш глибокий сенс. Справа у тому, що такою своєю витівкою Трамп дав зрозуміти усім, що США – найперша і найголовніша держава НАТО. І від позицій та інтересів Америки залежатиме уся політика Альянсу.

В італійській Таорміні, де розпочався саміт “Великої сімки”, відбулася зустріч Дональда Трампа та прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе. Основною темою обговорення стало розширення санкцій проти Північної Кореї. Також можна прогнозувати обговорення питань Близького Сходу, зокрема Лівії і Сирії, та України і санкцій проти Росії. Крім того, гостро стоять питання торгівельних відносин та захисту клімату, адже погляди Трампа щодо цих тем є доволі різкими. Більше того – протилежними тим, що сповідував Барак Обама.

Яким би чином не закінчився саміт G7, очевидним є те, що Дональд Трамп задає власний порядок денний на міжнародній арені. Крім того, він дає зрозуміти, що не поступиться у своїх позиціях. Тому новий світовий лад буде багато в чому залежати від спроможності “Великої сімки” маневрувати між рішеннями Трампа та можливостей Білого дому скеровувати свого керманича у тому напрямку, який не зашкодить Америці та дійсно дасть результат у боротьбі з основними глобальними проблемами нашого часу.