Пропозицію Еммануеля Макрона щодо проведення зустрічі в нормандському форматі не можна назвати надто поспішною, зазначає у своєму блозі на “Новому часі” колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. Французький президент уже заявляв про те, що хотів би, щоб така зустріч відбулася влітку. Такий план видається цілком логічним – Макрон хоче на рівні безпосередніх учасників розібратися в тому, що відбувається, зрозуміти, якою може бути роль Франції. Ну а потім, можливо, продовжити цю розмову вже на рівні Великої двадцятки.

Тобто така пропозиція: бажання зрозуміти ситуацію і запропонувати якісь ідеї та підходи, оскільки Макрон хоче позиціонувати себе як активний європейський політик, а ця тема може бути для нього цілком виграшною.

Що ж до України, нам зараз вигідно якомога інтенсивніше говорити з усіма нашими партнерами. Те, що відбулося зараз у Вашингтоні, я вважаю дуже серйозним позитивом. Анонсована зустріч із тим самим Макроном ще до пропозиції зустрітися у рамках четвірки, є теж важливою нагодою для демонстрації нашої чіткої лінії та для пояснення Макронові нашого бачення цього процесу, для того, щоб назвати винних поіменно.

Тому наступна зустріч уже в рамках нормандської четвірки була б черговим важливим елементом формування українсько-західної коаліції. Для всіх адекватних політиків на Заході, а Макрон безумовно до них належить, є очевидним, що причиною так званої “української кризи” є агресія Росії проти України. Отже, почути від Путіна його традиційне “а мы тут не стояли” буде для Макрона стимулом вживати певних заходів. Бо якщо Олланд ще якось терпів цю брехню на найвищому рівні, чим Путін займається останні роки, то Макрон цього терпіти не буде.

Отже, Путінові доведеться в черговий раз засвітитися в ролі брехуна. Але йому також доведеться потім відчути, що не всі погоджуються з роллю тих, кому цю брехню нав’язують.

Путін, звісно, може відмовитися від участі в цій зустрічі. Але таким чином він себе заганяє в кут. Він ще раз, цілком офіційно, підтверджує, що йому нема з чим їхати на таку зустріч, що в нього немає аргументів, що ті факти, які йому буде наводити українська сторона чи західні країни, будуть для нього такими, на які він не зможе дати відповідь. Тобто це визнання поразки.

Я думаю, що на зустрічі нормандської четвірки Путін продовжить свою традиційну лінію гри в дурника: інформування західних партнерів у зацікавленості врегулювання “української кризи”, нав’язування їм думки про те, що це “громадянська війна” і “внутрішньоукраїнський конфлікт”. Одним словом, набір всієї тої маячні, яку в Кремлі продовжують вважати правильним підходом. Але Макрон, на відміну від Оланда, не буде довго миритися з таким підходом. Не виключаю, що він стане ініціатором запровадження більш жорсткого підходу і сприятиме тому, щоб примусити Путіна до адекватності.

Те, що з Вашингтона зараз надходять потужні сигнали щодо неприйнятності такої політики і поведінки Росії є, безумовно, певним стимулом і для Макрона, аби заявити про себе як про сильного політичного гравця і зробити певний внесок у те, щоб ця проблема була нарешті врегульована. Тому я не виключаю, що проаналізувавши підсумки візиту Порошенка до Вашингтона, Макрон вирішив, що це якраз той час, коли найкращим чином можна реалізувати і себе в цій ситуації.