Ви ніколи не хапали себе на виявлені якогось дивного відчуття від усвідомлення, що ти маєш бісову й несамовиту радість за те, що й ще досі, не зважаючи на всі успіхи реформ, живеш в Україні і це не те що б, якесь там нестримне щастя, чи безмежна гордість, це щось трохи інше, сильно замішане на сумові, гіркоті й, навіть, повній безвиході…

От я, наприклад, не так давно, ніяк не міг второпати, як в країні, що четвертий рік поспіль стікає кров’ю, у буквальному сенсі, ледве не кожного дня втрачаючи на Сході своїх кращих синів, ніби в паралельному світі живуть й інші її сини, ну може не такі вже і “найкращі”, але принаймні, багато у чому успішніші та хитріші, а головне, неймовірно патріотичні.

От, як приклад, без усяких сумнівів, виключно із патріотичних мотивів, вони замість того, аби їхати на війну і відверто пишатись та нестримно радіти від того, що мають таку неймовірну нагоду загинути за Батьківщину, чомусь замість цього, залюбки залишаються в небезпечному, судячи з криміногенної обстановки, Києві, оселяються у теплих та просторих столичних кабінетах, придумують собі усілякі цікаві та безглузді заняття, типу боротьба з корупцією, чи збирання до купи е-декларацій усіх е-декларантів, у тому числі й тих, які в цей самий час воюють на Сході і просто не те що не мають змоги займатись цією відвертою дурнею, але й отримують від цього ніби ляпас, ніби над ними вирішили просто познущатись оті в кабінетах, поки вони там в окопах, ну і головне, ці хитренькі, але патріотичні призначають собі, ну просто космічні зарплати, за свою відверту бездіяльність, ну не менше 100 тис. грн. в місяць і…і…і – принципово нічого при цьому не роблять, ну якщо не рахувати постійне отримання отих космічних зарплат.

І в принципі, нічого такого дивного у цьому б й не було, бо це все вже настільки “задовбало”, що стало настільки звичним, майже рідним і невід’ємним атрибутом нашого щасливого життя, що якщо б ото “задовбало” б кудись, не дай боже несподівано зникло, то всі б відразу відчули якусь пустоту, а багато хто навіть зажурився б і впав у невиліковну депресію.

Но Богу дякувати з отим “задовбало” все дуже добре, а от із корупцією, то б то, із боротьбою з нею, навпаки, зокрема, як свідчать результати дослідження проведеного аудиторською компанією Ernst & Young, Україна за 2 роки непримиримої боротьби з корупцією нарешті не те що в чисту перемогла її, але опинилася на першому місці за рівнем корупції серед 41 країн Європи, Близького Сходу, Індії та Африки.

Уявляєте, 1 місце!!! Це насправді круто. От я раніше, коли слухав перших посадовців країни, головних і просто красивих прокурорів, поліціянтів там усіляких і навіть СБеків, скажу правду, хоча й дуже за це нині соромно, але чомусь і головне якось, не зовсім їм вірив, чи як там, а тут на тобі – бах і все стало на свої місця.

Саме за оті 2 роки титанічної праці, коли було утворено безліч організацій з дивними назвами, на кшталт, НАБУ, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, НАЗК і багато чого ще, абсолютно безпорадного, але, як виявилось неймовірно ефективного, наша країна зробила без перебільшення неймовірне і з ганебного 7 місця скакнула в беззаперечні світові лідери, очоливши список країн-корупціонерок, чи корупціонерів, а, та яка врешті різниця, коли навколо така радість нелюдська – це я окремо і навмисно розжовую для тих вишеватників, чи просто ватників, ну головне, що вони усі без сумніву є агентами Кремля, які думають, що Українці це штучна нація і нам, до того всього, ще й бракує, чим по справжньому пишатись.

Бовдури, я вам скажу, оті агенти Кремля, бо ми – найкращі і нас до того ж – не здолати, а головне, зараз нам, справжнісиньким українцям, не завадило б узятись, дружненько так, за руки, аби створити коловорот, за давнім язичницьким звичаєм, таким довгим ланцюгом охопивши увесь цивілізований всесвіт, залишивши геть з боку лише одну Московію та набрати при цьому побільше повітря в легені і як вигукнути гучно – Слава Україні, а шо б у тих клятих москалів аж у вухах позакладало – о!

Тому, шо б хто не говорив, а 1 місце це все ж таки круто!!!