Які б не були інтереси України на Донбасі, ми сьогодні усвідомлюємо, що ситуація на фронті залежить від двох головних чинників: а) міжнародна ситуація; б) окупаційна політика.

І якщо говорити про останній, то відсутність будь-яких економічних чи соціальних перспектив, та подолання ефекту звикання до війни у населення вимагатимуть від сєпарів час від час загострювати ситуацію. Щоб не хотілось в Україну. Але – це стосується середньострокової перспективи.

Але затишшя на фронті не говорить про затишшя в “республіках”. З огляду на заборону стріляти по “украм”, ватажкам нічого не лишається як кошмарити населення терактами Тому, ризики для окупованого Донбасу зростають прямопропорційно затишшю на фронті. Особливо – йдеться про 5 вересня (річниця перших “мінських угод”) та 8 вересня – святкування річниця визволення Донбасу від нацистських загарбників. У найбільшій зоні ризиків – Саур-Могила, де планують основні заходи, у тому числі й відкриття часовні УПЦ МП.

Та навіть якщо Росія планує затишшя на фронті у вересні, це не означає що ні у кого серед орків на фронті не станеться осіннього загострення. І не виключено, що осіннє загострення може відбутись і серед московських кураторів, які хоч і слухаються вказівок “зверху”, але традиційно – полюбляють підставляти одне одного.