Юрій Луценко вже рік як очолює старосистемну нереформовану прокуратуру.

Поки йому так і не вдалось довести, що він – незалежний Генеральний прокурор.

Що на його рішення не впливають посланці з фракції президента (яку він колись очолював), та сам президент Порошенко.

Що через Генпрокуратуру не вирішують свої бізнесово-політичні питання екс-колеги по парламенту та впливові представники влади.

В розвинених країнах політики та держслужбовці десятою дорогою обходять правоохоронні органи. Не будуть і на поріг показуватися туди без офіційної запротокольованої причини. Або – без повістки на допит. Щоб не виникало і тіні підозри у спробах вплинути на незалежний орган.

У нас же офіс ГПУ на Різницький – це якийсь, вибачте, кабінет психологічного розвантаження. Mykhailo Tkach декілька місяців за ним спостерігав.

Найвпливовіші та найодіозніші політики країни обговорюють з генпрокурором все, що завгодно – проблеми на митниці, на залізниці, в оборонці…

Туди регулярно і масово навідуються політики, депутати від влади, представники найближчого оточення Президента. Часто – пізно ввечері. Заїжджаючи у закритий внутрішній двір.

Сам генпрокурор називає це “товаришувати”, але чомусь “друзі” Луценка дуже лякаються запитань про свої візити на Різницьку.