На жаль, нема журналу, нема списку – наймудріших із людей. Чи найчесніших. На жаль, список із найбагатших є – у журналі “Форбс”, який дає кожного року турнірну таблицю із півтора тисячі смертних, гаманець яких важить від мільярда до майже ста, хоча до сотні із дев”ятьма нулями ще ніхто не дотягнув.

Не у таких потворних масштабах, як в Україні, де товстосуми виростають у пустелі тарифного геноциду, на планеті все ж здійснюється катастрофічно небезпечний тектонічний зсув ірраціональної максимальної концентрації капіталу у руках мінімальної кількості землян.

Один відсоток двоногих створінь володіє майже 50 відсотками світового багатства. Жодним фараонам, піратам, імператорам та узурпаторам й не снилося. Я особисто вважаю, що саме від цього глобального пограбування 7-мільярдне людство все глибше занурюється у турболенцію планетарних потрясінь, здатних поставити земну цивілізацію на грань, за якою – втрата можливості спільного проживання на планеті Земля.

Пробую у цьому соціальному апокаліпсісі на вічну тему про бідних і багатих знайти якщо не зерна, то бадай мікрони рації.

Перше, абсолютна більшість найбагатших із найбагатших живуть у США. Простим американцям не так прикро, бо вони практично не знають, що таке бідність.

Коли нужда, як в Україні, не ставить на грань фізичного існування абсолютну більшість суспільства, це суспільство цілком терпимо ставиться до одноосібних багатств, масштаби яких просто не здатна осягнути людська уява.

Коли у твоїй кишені практично не переводяться кільканадцять тисяч доларів на щоденні потреби, то нащо тобі рахувати мільярди у чужій кишені? Американці щогодинний прибуток вираховують цифрами значно більшими, ніж щомісячний прибуток в Україні. При практично однакових споживчих цінах, тобто вартості самого життя.

Що би сказав про своїх олігархів американських пенсіонер, який отримує 3000 доларів у місяць, якби його перевести раптом на пенсію, як в Україні, – 30 доларів, – у 100 разів меншу?

Він би сказав – на такі гроші люди не живуть. Ви, із вашими олігархами, десятки мільйонів українців давно мали би вмерти з голоду.

Друге, що відрадно. Що ви скажете, коли я вам скажу, що найбагатша людина на планеті немає ні нафти, ні газу, не володіє ні заводами, ні фабриками – ані вдома, ані у ворожих липецьках. Ця людина володіє такою ефемерною для матеріаліста штукою, яка називається – інтелектуальна власність.

Якби ви спитали у найбагатшого українського олігарха Порошенка – скільки у його мільярдному капіталі інтелектуальної власності, він хіба би відповів, що вміст інтелекту – це перейменувати київську кондитерську фабрику імені Карла Маркса у фабрику “Рошен”, а відтак у ролі власника замінити Госплан СССР на самого себе. От і весь креатив. Далі інтелект не проглядається.

Просто хапальний рефлекс, який перетворив соціалістичну власність розваленої імперії в особисту власність збирачів трофеїв на постколоніальному згарищі.

Десятка лідерів журналу “Форбс” станом на 2017 рік виглядає так:

1. Білл Гейц – 85, 5 мільярда доларів;

2. Варен Баффет – 76 мільярів;

3. Джеф Безос – 73 млрд;

4. Амансіо Ортега – 70;

5. Марк Цукерберг – 57;

6. Карлос Слім – 55;

7. Ларрі Елісон – 52;

8. Чарльз Коч – 48;

9. Давід Коч – 48;

10. Майкл Блумберг – 47.

Практично усі – власники інтелекту, як наш щоденний партнер у Фейсбуку, юний Марк, чи так само уже нерозлучний мало не із півлюдством Джеф, на Амазоні якого можна придбати на всіх континентах мої романи “Хрест” і “Армагеддон на Майдані”, видані в англійському перекладі у США.

Якби задатися ціллю – знайти у списку “Форбс” відомі чи знайомі імена, то на 30-й сходині натрапите на добре знайомого грантодавця українських молодих, але безплідних облич Джорджа Сороса із його 25 мільярдами.

Мати одного із номінантів, який розпочинає другу сотню на 102 місці із 12 мільярдами, жила на вулиці Бориславській у славному місті Дрогобичі на Львівщині. Нині її син, Віктор Ваксельберг, – слухняний боярин кремлівського царя.

Хоча, куди йому до земляків, які пропхалися всередину першої сотні із 18 мільярдами, – Леонід Міхельсон у спідружності із Кірілом Шамаловим. Хто цей останній? У кремлівських коридорах він перший, а не останній, – зять царя.

Колись президента Кучму спитали “Як там наші олігархи в порівнянні із російськими?” Леонід Данилович відповів” Наші – тюлька в порівнянні із їхніми акулами”.

У журнал “Форбс” потрапила лише одна українська “тюлька” Ренат Ахметов, який посідає 366 місце із майже 5 мільярдами. Напевно, нині Петро Порошенко переслідує дві цілі безпрецедентним у світовій історій війн бізнесом із окупантом – зберегти партнера Рената у межах доступності бухгалтерів “Форбсу”, а відтак і самому туди потрапити.

“Форбс” – поважне видання, бо вносить у свій список все таки бізнесменів, а не злодіїв, виводить цифри на основі бухгалтерської звітності кампаній та фірм. Тому класифікація цього специфічного видання у знаючих людей викликає вмотивований скепсис.
Вони, ці знавці, запитують “Форбс”: у вас – бізнсмени, а як бути із вкраденим майном можновладців – президентів і прем”єрів, королів і принців, депутатів і міністрів? Вони бухзвітність не показують, але відомо, що в порівнянні з ними Білл Гейц із його “Майкрософтом” просто “тюлька”.

Є серед цих знаючих відомий глобальний інвестор, теж Білл Бровдер (Bill Browder).

Ще за Єльцина, а відтак за раннього Путіна він повірив, що московський комунізм може трансформуватися у демократичний ринок, йому у страшному сні не могло приснитися, що після Єльцина відбудеться мутація номенклатурного тоталітаризму у чекістський клептократизм нечуваного масштабу (нагадаю: клептократія – влада злодіїв).

Взяв цей цивілізований західний бізнесмен і у пориві демократичного романтизму вклав у Росію 4,5 мільярда доларів. Що зробили відтак з ним кремлівські чекісти? Правильно, кинули. Благо, вирвався живим. Як це було – написав книгу “Red Notice. A true story of High Finance, Morder and One Men”s Fight for Justice”.

Як це було – у короткому викладі наживо містер Бровдер розказав у програмі GPS не менш знаючого, ключового сучасного американського мислителя Фаріда Закарія на не менш впливовому, якщо не найвпливовішому у світі каналі CNN.

Піддаючи сумніву першість серед найбагатших власника інтелекту свого тезки, Білл Бровдер назвав іншу цифру капіталу у того, котрий насправді є першим на планеті. Правда, капіталу не заробленого, а краденого. Звати цього найбагатшого на планеті колекціонера бабла – Путін.

Звичайно ж, пан Бровдер був добре знайовий із чекістським царем, тому зі знанням справи виводить цифру багатства Путіна – 200 мільярдів доларів США.

Услід за Мартіном Лютером Кінгом Путін міг би сказати ” У мене є мрія: керувати Росією, як Сталін, а жити, як Абрамович”.
Не знаю, як у американського короля (King у буквальному перекладі – король), але у московського царя мрія збулася.

Американець був якщо не володарем, то носієм інтелектуального і морального капіталу, у серцевині якого справжній діамант – філософія ненасильства у боротьбі за людську гідність. Цей капітал, до речі, взяли на озброєння українські тамплієри, які звершили Революцію Гідності. За примноження цього капіталу для людства Мартін Лютер Кінг отримав Нобілевську премію миру.

Московський “кінг”, якого номіновано на володіння найбільшого в історії людства клептократичного капіталу, сповідує філософію насильства, проливаючи у вампірському екстазі людську кров, тому ще один Білл Оралі, король уже світової сучасної журналістики, назвав його найбільшим на планеті вбивцею.

Яку премію йому дасть людство на Гаазькому процесі, окрім 200 мільярдів, якими нагородила його біомаса російської вати?

Василь БАЗІВ для UAINFO

Источник: newsonline24