Як уже було не раз в історії, із Москви знову лунають красиві слова про слов’ян і про необхідність їхнього об’єднання чи навіть координування дій у політиці та економіці. Проте які ж насправді цілі ставлять “експерти” – організатори нової “Спільноти незалежних слов’янських держав”?

Якщо відповідати коротко, то можна охарактеризувати це так: відродження чогось на кшталт Радянського Союзу знову під безкомпромісним управлінням із Кремля. Російські організатори, звичайно ж, поки що приховують справжні наміри, бо ідея Радянського Союзу не є надто популярною, а самій Російській Федерації, окрім як агресії, теж особливо нічим хвалитися. Наприклад, останні демографічні статистичні дані показують, що коли населення США починаючи з 1990 року зросло з 250 млн до 326 млн осіб, то населення Росії, навпаки, зменшилося з 150 млн до 145 млн. І всі ми знаємо, що в суспільства без дітей немає майбутнього.

Однак не завадить замислитися над самою ідеєю слов’янства. Здається, що самі автори й прихильники панславізму “застрягли” ще десь у минулому столітті чи й значно раніше. У наш час глобалізації, освоєння космосу й нової хвилі модернізації економічного розвитку ідеали, що ґрунтуються на уявній всеслов’янській ідеї, здаються вже давним-давно мертвими. І невже взагалі правильно ділити чи, навпаки, об’єднувати людей лише на основі результатів аналізу ДНК? Чи здатні ми повністю уявити наслідки таких абсурдних кроків? В історії вдосталь повчальних практик із періоду німецького нацизму, коли розвинулася ідеологія про вищу расу – надлюдей, аби потім можна було визначити раси підлюдей: євреїв, слов’ян, циган, призначених для знищення. Таким був національний соціалізм чи нацизм.

Як би ми могли назвати ідеологію, що нав’язує нам думку про створення “Спільноти незалежних слов’янських держав”? Ідеться про затятий пострадянський імперіалізм, який намагається знайти теоретичне підґрунтя для нової експансії. І доки сам російський народ не звільниться від великодержавницьких комплексів, доти в його лідерів буде достатньо простору для втілення імперіалістських амбіцій.

Однак стабільності й процвітання це не принесе нікому, тим паче самій Росії. Погляньмо на саму назву. Слово “спільнота” ми здебільшого розуміємо як добровільний союз. Проте чи реально об’єднати народи на основі “слов’янства”? Сумніваюся. Наступна частина назви – “незалежних”: від кого, від чого й чому? У сучасному світі держави й так незалежні одна від одної, і ми мали б користуватися цим як великою перевагою, проте в жодному разі не ізолюватися від іншого. Слово “слов’янських” взагалі загадка. Якими критеріями це визначається? Ми перевірятимемо населення на основі аналізу ДНК? Тьху! Це вже був би нацизм!

У Кремлі, як бачимо з наведеного тексту, уже не знають, як би це краще виділитися у світовому масштабі. Хоча насправді просто: навчитися поводитися чесно й без агресії. Проте головною передумовою для цього є успішність власної економіки й високий рівень життя населення. І слов’янство в цьому аж ніяк не допоможе.