Отут після тотального ганьбиська на 8-9 травня багато хто писав про відсутніть у країні політики пам’яті. Тобто взагалі відсутність ідеологічної політики в питаннях історії, військової історії, просування цього всього в маси. Ну, тільки сліпий не побачить, що такої політики країна на третьому році війни не уявляє навіть.

Ок, гаразд… Ну із чиновниками і держапаратом питань нема – вайлувате, гальмонуте, безглузде, жадібне… Реальність. А хто готовий фінансувати тих, хто розробить для держави все те, що буде стосуватися ідеологічних речей і політики пам’яті? “Розробить” не лише план дій, а детально і покроково інструкції, хто і що, яке відомство що реалізує, наочність скрізь, де вона потрібна (плакати, буклети, листівки, додатки для ґаджетів, графіті, борди… ), навчальні програми та відеокурси…

Щоб зібрати для цього тямущих людей, їм потрібні зарплати. Чудово, панове Ханенки й Терещенки, де ви є?

Цей допис не стільки про те, що держава провалила важливий вектор робіт і навіть не про пошук фінансів. Скоріш про те, що такі важливі речі мають робитися зокрема й за небюджетні гроші через потужне меценатське фінансування. Тобто має бути усвідомлення в суспільстві (чи його прогресивному зрізі), що це важливо. І якщо цього усвідомлення немає, то претензії до чиновників не мають підстав – чиновники завжди можуть вивалити типу соціологію й заявити, що побєдобєсіє на “Інтері” дивилося 19 млн совковозалежних і “їх треба почути, щоб зшивати країну”. Розумієте?

А якщо Ханенки і Терещенки є, й вони готові взяти на себе левову частку фінансування, то: 1) держава аж бігом захоче користуватися плодами громадського здобутку (волонтерськими ж зусиллями користується й не червоніє?); 2) держава побачить, хто є фахівці й може захотіти їх навантажити офіційно, себто наділити повноваженнями. У нас держава, котра дуже любить халяву, й залюбки – див. п.1, за умови, що лаври дістануться саме їй… Але й у випадку 1, й у випадку 2 нам же важливий результат, логічно?