США можуть суттєво збільшити розмір допомоги Україні на безпековий сектор, зазначає у своєму блозі на “Новому часі” колишній віце-прем’єр-міністр України з питань європейської інтеграції Олег Рибачук. І хоча офіційного повідомлення від американців про нову хвилю асигнувань на озброєння та техніку ще не було, все вказує на збільшення допомоги.

Імовірно, це питання грошей на армію піднімалося і під час розмови президента України Петра Порошенка з очільником США Дональдом Трампом, і на зустрічі з держескретарем Рексом Тіллерсоном. А після зустрічі Порошенка зі двопартійною делегацією Конгресу США прес-служба українського президента відзвітувала: “Обговорювалося передбачення відповідного фінансування безпекової допомоги нашій державі у бюджеті США”.

Такі наміри підтверджують і журналісти The Washington Post. Газета написала, що сенатори пропонують передбачити $500 млн на надання допомоги Україні, зокрема – летальної зброї в рамках закону про асигнування на оборону на 2018 рік. Цей закон є аналогом нашого оборонного бюджету. У такому самому документі на 2017 рік (с. 499) для України було закладено $350 млн.

Загалом із 2014-го по I квартал 2017-го Україна отримала від США допомоги на суму $658 млн. Фінансування йде як через окрему програму Ukraine Security Assistance Initiative, так і через специфічні програми, націлені, наприклад, на посилення безпеки кордонів, боротьбу з тероризмом, розмінування тощо.

Тож зовнішня допомога оборонному сектору України від Сполучених Штатів потенційно збільшиться. Основне питання – чи відчувають такі великі обсяги допомоги на передовій? Чи бачимо ми суттєве зміцнення нашої обороноздатності, якісне покращення рівня озброєння завдяки наданим коштам? Зверніться з цим питанням до військових, які воюють від початку бойових дій на Сході і зробіть висновки. Я впевнений, що багато хто з них вкаже на неефективність використання допомоги іноземних партнерів.

Цю тезу підтверджує і дослідження проблем у сфері міжнародного допомоги, яке зробив Незалежний антикорупційний комітет з питань оборони (НАКО). У ньому є приклади поганого менеджменту, через який українські військові не мали змоги використовувати дороге обладнання для армії.

Утім, хочеться сфокусуватися не на зраді, а на тому, що має зробити Україна, щоб допомога була ефективною і дійсно сприяла її обороноздатності. Всі ми зацікавлені в тому, щоб американські гроші для армії не пустили на вітер. Тому основні поради такі:

– Слід зробити прозорою частину державного оборонного замовлення. Для цього Верховна Рада має внести зміни в закон “Про державну таємницю”. Також має бути знижений рівень секретності бюджетів і закупівель в оборонній сфері. Адже нині майже всі контракти оборонних закупівель засекречені й укладаються без застосування конкурентних процедур. А контрактна документація може розроблятися під конкретного постачальника. Все це мало того, що знижує ефективність використання українських коштів, а й ускладнює донорам розуміння, чим саме вони можуть допомогти.

– Координація допомоги армії з боку інших країн має бути зосереджена в єдиному центрі. Зараз цим питанням у різній мірі займаються і Мінсоцполітики, і Мінекономрозвитку, і Міноборони. Маємо створити структуру, яка буде відповідати за керування допомогою. Окрім того, потрібно запровадити єдину нормативно-правову базу для управління наданими коштами.

– Країни-донори мають разом із допомогою вимагати від України зменшення корупційних ризиків у секторі оборони.

Підтримка України міжнародною спільнотою і нарощування допомоги – це дуже позитивні тенденції. Але надані озброєння та техніка навряд чи зможуть допомогти Україні захищатися і зменшити смертність серед військових, якщо ми не переглянемо свої підходи до прозорості та підзвітності в оборонному секторі.