Результатом недавніх телефонних переговорів лідерів «нормандської четвірки» стало те, що всі його учасники залишилися на власних позиціях і, як і раніше, дотримуються власного бачення того, яким чином потрібно рухатися на шляху до виконання Мінських домовленостей.

Кожна зустріч і розмова лідерів «нормандської четвірки» є спробою дати новий імпульс переговорному процесу. Проте все це відбувалося вже неодноразово, і сьогодні вже можна з впевненістю констатувати, що цей процес не є продуктивним і не може призвести до врегулювання конфлікту на Донбасі.

Поступово західні лідери, в тому числі й Меркель з Макроном, а також Сполучених Штатів, почали розуміти, що мають справу не з внутрішнім українським громадянським конфліктом, на чому продовжує наголошувати російська сторона, а з російською агресією та війною між державами — між Україною і Росією. Коли цей факт вже ніхто не зможе заперечувати, до всіх учасників цих переговорів прийде розуміння, що перемовини в нинішньому форматі далі не можуть бути позитивними в принципі, оскільки позиціонують Росію як посередника, а не учасника цього конфлікту.

Зарадити цій біді можна лише в один спосіб — посилювати Україну в оборонно-безпековому аспекті. Продуктивні переговори з російською стороною можуть відбуватися лише тоді, коли буде відновлено баланс сил, коли на полі бою росіяни не матимуть переваги. А для цього Україні потрібно мати не лише зброю стримування, але й потенційну зброю відплати — тобто летальну та наступальну зброю. Спочатку потрібно на полі бою відновити баланс сил, щоб уже потім можна було говорити про якісь переговори і домовленості.

Фактично Росія не зацікавлена виконувати жодні вимоги, які не вигідні для неї. Вона зацікавлена використовувати Мінські домовленості, щоб змушувати Україну через посередників — Францію і Німеччину — виконувати «Мінські угоди» так, як сама цього хоче, тобто в односторонньому порядку.

За відсутності силового балансу, Росія намагатиметься досягнути будь-яких зрушень під час переговорів за рахунок слабшої сторони. Тому Україну потрібно посилити, а Росію — послабити. І цей процес має бути одночасним і більш інтенсивним. Послабленням Росії Захід уже займається від самого початку — за допомогою економічних і персональних санкцій. Але вони ще недостатні для того, щоб зробити російське керівництво договороздатним.

Тому — два рецепти: озброєння України і посилення санкцій проти Росії. Тільки це створить умови для продуктивних переговорів із російською стороною.

Чи змінила б щось участь США у цих переговорах? Передусім, слід зазначити, що спеціальний представник США в Україні Курт Волкер уже залучений до цього процесу. Єдине, що США не є учасником «нормандського формату», і Курт Волкер не приймає безпосередньої участі в цих переговорах. Але США ведуть двосторонні переговори і з Україною, і з Росією, під час яких, зокрема, обговорюється питання виконання Мінських домовленостей. Тобто в переговорах американська сторона, так чи інакше, присутня.

Думаю, що формат змінюватися не буде, але може з’явитися паралельний, як це було раніше, коли існували паралельні переговори між Нуланд і Сурковим. Так само в паралельних переговорах буде задіяний і Курт Волкер.