Сьогодні президент під час саміту Україна – ЄС у Києві заявив, що понад 100 тисяч українців скористалися правом безвізового в'їзду на територію Європейського Союзу з 11 червня цього року. І всі ці громадяни за словами глави української держави, на власні очі побачили, що таке ЄС і чому Україна йде туди і за що бореться “молода українська держава”.

Проте, 100 тисяч українців – це не більшість населення держави. І доказом того , що саме переважна більшість нічого не отримала від запровадження безвізу, є одне з останніх досліджень Інституту Горшеніна і представництва Фонду Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі. Так, 71,6% опитаних заявили, що не дивлячись на скасування віз, не планують їхати в країни Європи в найближчий рік. Головна причина – відсутність грошей на поїздку.

Таким чином висновок є тільки один – молода українська держава має боротися з суцільною бідністю свого населення, з тим рівнем життя, що обмежує права й можливості українців.

Достоту говорити про ті 100 тисяч співвітчизників, які скористалися правом безвізу, бо переконаний, що до Європи влітку, з 11 червня, поїхали не пенсіонери і не бібліотекарі сільських шкіл. І навіть, не громадяни з провінційних міст і містечок, де рівень життя та середній рівень заробітної плати в декілька разів нижче від міст-мегаполісів.

Переконаний, що владі слід звернути увагу на те, чому більше ніж половина українців ніколи в житті не були за кордоном: те ж соцопитування Інституту Горшеніна – 57,1% українців ніколи не виїжджали за межі України. Мабуть, не від хорошого життя, і не від відсутності вільного часу чи відстані до міжнародних аеропортів.

Все що відбувається сьогодні – наша реальність. І люди, з пенсіями у 50 доларів та зарплатами у 150 НІКОЛИ не зможуть «випити кави в ЄС …». І їх життя з прийняттям безвізу ніяким чином не змінилося, хоча мало би! Бо буденність більшості українців – не залежить від «вікна в Європу», тому що ця буденність прямо залежна від державної фінансової, освітньої, соціальної, оборонної політики влади! Поки така політика не буде соціально-спрямованою, країни Євросоюзу можуть не перейматися масовим напливом українців – бідність співвітчизників не дозволить побачити їм на власні очі ні Парижу, ні Відня.