Тисячі водіїв зазнають матеріальних та моральних збитків через поганий стан доріг. Як боротися з халатністю «шляховиків» і як виграти справу в суді?

Перемогою водіїв завершується близько 70% судових історій про стягнення з дорожніх служб компенсації за ДТП через погані дороги. Про це свідчить аналіз практики українських судів протягом останніх чотирьох місяців, пише Автотема з посиланням на epravda.com.ua.

41-річна киянка проїжджала село Радулин на Житомирщині, коли колесо автомобіля потрапило у вибоїну і жінка втратила керування. Авто з’їхало у кювет, зіткнулося з деревом та перевернулося.

Водій відбулася забоєм суглоба, проте її матері, яка сиділа поруч, пощастило менше: перелом лівої лопатки, струс головного мозку та розрив правої легені.

Невдовзі суд підтвердив, що аварія трапилась не з вини водія. До адміністративної відповідальності притягнули начальника філії Новоград-Волинської дільниці «Житомирського облавтодору» за те, що «не вжив заходів щодо ліквідації вибоїни, в результаті наявності якої сталася ДТП».

Постраждала потім подала до суду на балансоутримувача дороги, аби стягнути кошти за завдані матеріальну та моральну шкоди. Їй вдалося відстояти свої вимоги сповна у суді першої інстанції та відстояти частково — в апеляції.

Це не єдиний випадок, коли водії успішно відстоювали свої права в судах після подібних інцидентів на дорогах. Які справи вигравали постраждалі, на яку компенсацію вони можуть розраховувати, як боротися з халатністю «дорожніх» чиновників і що треба робити, щоб виграти справу?

Описаний вище випадок не унікальний. Мовою статистики такий вид ДТП називається «наїздом на перешкоду з подальшим перекиданням» і є класичним прикладом того, як пошкоджене дорожнє полотно може призвести до аварії.

До цієї категорії ДТП відносять аварії через потрапляння у вибоїну, наїзд на пошкоджену кришку люка або на люк без покриття, наїзд на дерево, якщо воно впало на дорогу, зіткнення з обірваною мережею. За останні два роки, за підрахунками патрульних, трапилося 5 038 таких ДТП з постраждалими.

Скільки дорожніх пригод спровоковано дефектами покриття доріг, точно не відомо.

По-перше, нерідко зв’язок між погано залатаними ямами та аварійним зіткненням вдається довести лише за підсумками багаторічного розгляду справи в судах.

По-друге, далеко не всі водії, які влетіли в яму і при цьому загубили колесо та набили ґулю, викликають патрульних, адже цей процес довгий і виснажливий.

За фактом ДТП викликані працівники патрульної поліції повинні оглянути місце події, взяти пояснення у водія та свідків, скласти детальну схему ДТП та протокол на ймовірного винуватця аварії. Якщо у результаті транспортної пригоди постраждали люди, патрульна поліція залучає слідчо-оперативну групу.

Патрульна поліціянадає групі допомогу із збереження доказів, отримання пояснень, виклику швидкої, а слідчий з ДТП складає протокол, після чого або скеровує матеріали до поліції (при легких ушкодженнях постраждалих), або залишає їх у себе для подальшого аналізу (при середніх та значних ушкодженнях).

У підсумку матеріали потрапляють до суду —причина аварії та відповідальна за неї особа з’ясовується лише в судовому порядку. Після притягнення винуватця до адміністративної або кримінальної відповідальності може йти мова про судовий процес щодо стягнення компенсації з обвинуваченого органу або його керівника.

Компенсацію стягують з балансоутримувача дороги. Це може бути будь-яка організація, до функцій якої належать ремонт та утримання дороги, де трапилася ДТП: облавтодор, комунальне або приватне підприємство.
Огляд судової практики у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій протягом першої третини 2019 року показує, що 70% потерпілих у ДТП через незадовільний стан доріг відсуджують кошти за завдану матеріальну шкоду, а в деяких випадках — і за моральну.

Йдеться про аналіз 58 судових рішень, 48 з яких стосуються позовів про стягнення компенсації за ДТП, та 10 — про притягнення винних до відповідальності.

У 55 випадках суди встановили першопричини аварій. Ними стали вибоїни — 60% справ, пошкоджені кришки люків — 13%, ожеледиця — 13%, падіння дерева або обрив мережі — 9%, відсутність дорожнього знака — 5%.
Незадовільними вважаються ями, які не відповідають вимогам ДСТУ. Залежно від категорії дороги глибина вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг 1-3 категорій і груп А, Б — вулиць і доріг населених пунктів, 6 см — для решти категорій і груп. Висота напливів не повинна перевищувати 2 см і 4 см відповідно.

Лише чотири справи про стягнення компенсації з числа розглянутих дійшли до касації та були проаналізовані Верховним Судом. Ці справи у кожному випадку ухвалені на користь потерпілих. Водночас, касація задовольнила їх частково.

Справа за позовом про стягнення 54 тис грн матеріальної і 10 тис грн моральної шкоди завершилася рішенням про відшкодування 18 тис грн та 1 тис грн відповідно. Вимога про компенсацію 259 тис грн матеріальних та 15 тис грн моральних збитків вилилася у рішення про стягнення з винуватців ДТП повної суми матеріальної шкоди та 1 тис грн — моральної.

З початку 2019 року суди не задовольнили повністю лише чотири позови. Вони становлять особливий інтерес, позаяк включають майже повний перелік типових помилок у доведенні таких скарг.

Як не припуститися помилок

62-річний водій із смт. Велика Олександрівка Херсонської області щоденно кілька разів проїжджав місцевою вулицею Свободи, яка славиться своєю ямковістю.

Рік тому невдалий лівий поворот з потраплянням у вибоїну завершився для автомобіля пробитою передньою правою шиною, деформованим диском, пошкодженими стійками амортизатора і навіть тріснутим лобовим склом.
Чоловік заявив позовні вимоги до Великоолександрівської селищної ради: 12 тис грн майнової і 10 тис грн моральної шкоди. Справу невдовзі розгляне апеляційний суд, а наразі є висновки суду першої інстанції і вони не на користь позивача.

По-перше, суду забракло доказів, що саме Великоолександрівська селищна рада є балансоутримувачем дороги, де трапилася ДТП.

По-друге, суд не побачив доказів обставин ДТП, не отримав від позивача ні довідки з поліції про ДТП, ні доказів поганої якості дороги, ні деталей аварії, зафіксованих у протоколі та схемі ДТП.

При цьому старший інспектор Великоолександрівського відділу поліції фотографував місце ДТП й оглядав транспортний засіб. Усі ці документи були використані у справі про притягнення до відповідальності винуватців, проте «фото були скинуті на службовий комп’ютер, але з технічних причин були знищені».

По-третє, суд не отримав експертної оцінки збитку автомобіля, тож позивач не міг підтвердити адекватність заявленої суми матеріальної компенсації.

По-четверте, суд звернув увагу, що у постанові про притягнення до відповідальності місцевого техніка з благоустрою не були відображені висновки щодо причин виникнення ДТП. Отже, нема доказів того, що саме незадовільний стан дороги з вини техніка призвів до дорожньої пригоди.
Ще один негативний приклад.

Водій з Добропілля на Донеччині прийшла до суду з позовом проти Донецького облавтодору про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої їй під час ДТП на автошляху Знам’янка — Луганськ — Ізварине восени 2017 року.

За її свідченнями, аварія трапилася через нерівне покриття дороги та насип гранітного щебеню, який довелось об’їжджати. Як наслідок автомобіль вилетів за межі проїзної частини та перевернувся. 78 тис грн на ремонт та 15 тис грн моральної компенсації — жодну з цих вимог суд першої інстанції не підтримав.
В основу такого рішення лягли кілька обставин.

По-перше, позивачка не надала доказів притягнення службових осіб Донецького облавтодору до відповідальності за наслідками розслідування обставин ДТП.

По-друге, вона не довела, що внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження. Жінка не пройшла повне медичне обстеження одразу після аварії, а медичні довідки на підтвердження «моральних страждань» склала через півроку після інциденту.

По-третє, так само пізно відбулося дослідження стану авто. Позивачка підписала заяву на його проведення через півроку. «Нема доказів, що автомобіль у березні 2018 року перебував у тому ж стані, що і внаслідок ДТП», — констатував суд.

Позивачка також не довела, що шкода спричинена саме працівниками дорожньої служби.

Останні ж надали журнали періодичного огляду за 2017 рік, де зазначено:
«Виявлені недоліки дороги, що мали місце до та після ДТП, усунені працівниками».
Які ще моменти можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову?

Серед них — неналежним чином оформлена схема наслідків ДТП, відсутність звіту про оцінку майнової шкоди, запізніле складення протоколу про адміністративне правопорушення, неправильне встановлення відповідача у справі.

Якщо з доведенням розміру матеріальної шкоди ситуація більш-менш зрозуміла, адже свідченнями слугують акт експертизи та кошторис ремонтних робіт, то з доведенням розміру моральної шкоди все набагато складніше.

Про моральну шкоду

Рішення в частині стягнення моральної шкоди судді ухвалюють, «виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості», тож не дивно, що вони здебільшого не доходять згоди з позивачами.

З 27 справ за позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди комплексно жодна не завершилася задоволенням позовних вимог у повному обсязі. Суди частково задовольнили 23 позови, щоразу або викидаючи з позову частину про стягнення за «моральне страждання», або суттєво урізаючи затребувану суму.

Вирішуючи питання моральної компенсації, судді шукають поєднання чотирьох умов: підтвердження моральної шкоди, протиправні дії чи бездіяльність, зв’язок між шкодою та протиправною дією, а також вина того, хто заподіяв шкоду.

У судових справах з початку 2019 року на користь позивачів-водіїв спрацьовували такі аргументи щодо завдання моральної шкоди: душевні та фізичні страждання в результаті тривалого оформлення обставин ДТП на сильному морозі,ускладнення життя через ДТП, нераціональне витрачання часу, необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, порушення усталеного ритму життя.

Справи про відшкодування і притягнення до відповідальності винних у ДТП через погані дороги вимагають невеликого об’єму матеріалів, але вивчаються детально. Позбавити позивача шансів на виграш може відсутність лише одного підпису.