У Радянському Союзі до 1950-х років було напрацьовано непоганий досвід у сфері створення малолітражних автомобілів. Зокрема, у галузі створення інвалідних мотовізок. За всієї на перший погляд вузької спеціалізації даного напрямку сегментом малолітражних автомобілів всерйоз зацікавилася радянська армія. Вона хотіла отримати у своє розпорядження маленьку, непомітну, вантажопідйомну машину підвищеної прохідності.

У середині 1950-х років у НАМІ було вироблено типаж перспективних малолітражних автомобілів для радянського господарства та армії. Випускати машини слід було у рамках реалізації майбутнього 7-річного плану розвитку народного господарства. Цікаво, що саме тодішня робота НАМІ лягла в основу майбутнього ЗАЗ-965 «Запорожець». Малолітражний транспортний засіб планували створити і для армії. 1958 року роботами над майбутнім ТПК – транспортом переднього краю – НАМІ зайнялося спільно з Ірбітським мотоциклетним заводом.

В основу конструкції ліг розроблений у 1956 році крихітний плаваючий всюдихід НАМІ-032Г, який залишився у стані прототипу. За результатами роботи 1958 року з’явилася нова розробка – НАМІ-049 «Вогник». Конструкцію нової машини доповнили склопластиковими панелями. Завдяки цьому інженерам вдалося досягти майже ідеального співвідношення маси та динаміки. Під час руху «коляска» приводилася двигуном ДТ-65, розганялася до 80 км/год і могла підняти до 300 кг навантаження. Після цього до роботи підключився запорізький завод «Комунар». Так на світ з’явилася машина з індексом ЗАЗ-969. Першу дослідну партію з 50 машин було випущено в 1964 році.

Проте, з низки організаційних причин запустити 969-го у серійне виробництво у Запоріжжі так і не змогли. Тому було вирішено передати прототипи і всі напрацювання Луцькому механічному заводу, який займався випуском холодильників, спеціальних автомобілів, а також ремонтом вантажівок ГАЗ. У результаті до 1965 року у рамках освоєння виробництва інженери луцького підприємства ґрунтовно доопрацювали передану їм машину. Так на світ з’явився ЛуАЗ-969 – найвідоміший ТПК Радянського Союзу, який серійно випускався в Україні з 1966 по 2002 рік. Протягом десятиліть лучани створили понад десять модифікацій 969-го.

В армії ЛуАЗ-969 призначався для доставки боєприпасів та спорядження, розвідки та вивезення поранених. Втім, значно ширша машина використовувалася не у військах, а в господарстві. 3-дверний позашляховик випускався у двох варіантах з переднім та з повним приводом. Під капотом у машини стояв двигун МеМЗ-969 потужністю 30 кінських сил (40 к.с. у модифікації «А»), який працював разом із 4-ступінчастою МКПП.