Останнім часом, на вулицях наших міст все частіше зустрічаються машини з іноземними номерами. Але це зовсім не іноземні туристи, валом хлинули на український борщ з пампушками і за останньою колекцією вишиванок, пише taxiservice.com.ua. Це наші заповзятливі громадяни, що знайшли “дірку” в законодавстві, стали масово завозити б / у автомобілі з європейських країн. Переважно з Польщі та Литви.

Ідея не нова. В кінці 90-х років уже був масове завезення литовських машин. Але тоді, досить швидко внесли законодавчі корективи, і “литовці” надовго зникли з наших доріг. Зараз ми спостерігаємо “друге пришестя”.

Причина його виникнення – податкова і митна політика нашої держави і набагато більш низька ціна старих автомобілів в Польщі і Литві. Спробуємо з цим розібратися.

“Перша хвиля” почалася з західних областей країни, де жителі прикордонних районів приторговували (і продовжують це робити) з такими ж жителями прикордонних районів сусідніх країн то бензином, то сигаретами, то алкоголем. Заняття не зовсім законне, але дає стабільний дохід. Для цих завдань потрібна машина містка, досить надійна і, головне, дешева. Адже може статися, її годувальницю можуть і конфіскувати. Під ці критерії як не можна краще підходили старенькі Volkswagen Passat B3 / B4. Одна біда – ці авто стали вже дуже старими (параметр надійність) і їх давним-давно не можна офіційно розмитнити. Але, виявилася “дірка” в Митному кодексі, і в країну боязким струмочком поїхали інші старі машини на польських “бляхах”, без розмитнення. Схему оцінили підприємці, і, ось вже зростаючим потоком “другої хвилі”, під гаслом “дайте українцям дешеві машини”, потягнулися старі авто з Литви.

На сьогодні інтернет рясніє мільйонами оголошень про продаж б / у-шок з Польщі та Литви. Йде час “третьої хвилі”, яка несе на собі вже і зовсім не старі автомобілі, але завозяться точно так же – без митного оформлення та сплати податків.

ЧОМУ ПОЛЬЩА І ЛИТВА?
Чому саме Польща і Литва стали постачальниками старих авто? Після розвалу СРСР, виникла потреба насичення автомобілями величезного ринку, що включав в себе всі країни звалився соціалістичної співдружності. Найбільш активно в торгівлі автомобілями досягли успіху підприємці з Польщі та Литви скуповували дешеві машини по всій Європі і поширювали їх далі. Сформувалися спеціалізовані компанії, відкрилися торгові майданчики, сервіси по “передпродажної підготовки”. Після вступу цих країн до Євросоюзу і зняття ряду митних обмежень на ввезення автомобілів з країн єврозони, Польща і Литва зуміли стати європейськими центрами по реалізації дешевих старих автомобілів. Кажуть, що навіть іспанці їдуть сюди за покупкою авто. Звідки ж беруться дешеві автомобілі?

Найбільш “автомобілізовані” країни Європи – Німеччина, Франція і Нідерланди. Саме звідси надходить велика частина старих машин на торговельні майданчики Польщі та Литви.

Утримувати автомобіль в Німеччині досить дорого. У списку витрат, на першому місці, варто обов’язкова страховка, вартість якої визначається більше ніж по 20 різними параметрами, включаючи вік і стать водія, стаж водіння, кількість страхових випадків з даною моделлю і навіть даної модифікацією і т.д і т.п. Розмір її може відрізнятися дуже сильно, і змінюватися в діапазоні від сотні до понад тисячу євро на рік.

ТЕХОГЛЯД TUV
Друга складова – техогляд TUV. Його проходять автомобілі старше 3-х років кожні 2 роки. Вартість – від 80 до 120 євро. І це в тому випадку, якщо зауважень по технічній частині немає. Якщо є зауваження, то експлуатація забороняється або до їх усунення, або … утилізація. Будь-який ремонт виконується за технологічними картами заводу-виготовлювача. Варіант “обробити напилком” не проходить. Якщо написано міняти вузол в зборі – його будуть міняти в зборі. Написано “міняти парою” – навіть не сумнівайтеся – мінятимуть парою. Це дорого! А кузовний ремонт – дуже дорого!

Є, правда, варіант забрати машину, що не пройшла техогляд, з діагностичній станції – пообіцяти, що вона буде продана “на експорт” … відчуваєте, як падає при цьому її ціна?

ПОДАТКИ
Третя складова – податок на володіння автомобілем. Величина цього податку залежить від об’єму двигуна, типу палива і кількості СО2, що викидається в атмосферу. Кожні 100 “кубиків” обійдуться власникові бензинового авто – 2 Євро, дизельного авто з фільтром сажі – 9,5 Євро, дизельного авто без фільтру сажі – 10,7 Євро.

Четверта – екологічний податок на величину викидів СО2. Визначається технічними характеристиками конкретної моделі (викид CO2, г / км) і на скільки цей параметр перевищує граничні норми (норма 2014 р – 95 г / км). Норми періодично переглядаються у бік пониження. За перевищення теж треба платити – 2 євро за кожен грам перевищення норми.

Приблизно аналогічна ситуація з податками на утримання автомобіля і у Франції. З тією лише різницею, що податок встановлюється на обсяг двигуна, а на його потужність. Так само, як і в Німеччині, власники машин повинні платити за кожен грам CO2, який їх залізний кінь викидає в атмосферу. Звільняються від сплати екологічного податку власники автомобілів з викидом СО2 менше, ніж 200 г / км.

У Франції трохи дешевше вартість техогляду (від 60 до 90 євро), який автомобіль з 4-го року життя проходить раз на два роки, а після 10 років – щороку. Діагностична карта техогляду включає 124 параметра з яких впливають на допуск до експлуатації всього 10. Значно простіше, ніж в Німеччині тут дивляться на кузовні дефекти. Тому, техогляд цілком може пройти машина з пом’ятим бампером і з податком масла, але у якої в порядку підвіска, рульове управління, гальма, скла, світлові і звукові сигнали, ремені безпеки, стан коліс і рівень CO2 у вихлопних газах. На відміну від Німеччини, тут можна приїхати на техогляд вдруге, після усунення зауважень. У більшості ситуацій, вторинна діагностика безкоштовна, лише в деяких центрах можуть взяти 15-20 євро за повторну перевірку. Але ремонт, точно так же, як і в Німеччині, буде виконуватися строго за технологічними картами.

Якось, мені довелося міняти у Франції шини. Потрібно було замінити одну пару, і я попросив механіків на невеликому сервісі при супермаркеті, поставити нові шини на передні колеса. Вони відмовилися навідріз! Зібрався “консиліум”, який видав однозначний вердикт – за рекомендаціями Michelin нова пара ставиться тільки на задню вісь, тому вони не будуть ставити нові шини на передні колеса! І так у всьому.

Якщо техогляд не пройдений і з другого разу, саме час подумати про те, як позбутися від машини – без стікера на лобовому склі автомобіль буде заарештований і поставлений на штрафмайданчик, за яку власнику доведеться платити чималі гроші, не кажучи вже про сам штраф за експлуатацію транспортного засобу, який не пройшов техогляд. І знову, єдина можливість “не втратити, а знайти” – продаж “на експорт” до настання чергового техогляду.

Дуже близька ситуація з податками і зборами в Австрії, Нідерландах, Бельгії. Зміст автомобіля з урахуванням страховок, податків, техогляду виливається в кілька тисяч євро на рік. А ще паливо, парковки, оплата доріг, регулярний сервіс, заміна шин … Якщо приводити до зрозумілим критеріям – вартість утримання автомобіля на рік, становить 1,5-2 місячних окладу кваліфікованого фахівця. І чим старше стає автомобіль, тим більше зростають витрати на його утримання.

Більшість європейських автовласників експлуатують своїх залізних коней досить довго. Але тільки до тих пір, поки витрати на утримання не перевищать прийнятних для конкретного власника цифр. І тоді виникає одвічне питання – що робити? На це питання є дві відповіді – старий автомобіль можна здати за 100-150 євро на утилізацію або спробувати продати за скільки вийде, враховуючи основні фактори, що впливають на ціну: популярність моделі, пробіг, вік, стан і комплектація. Найдорожчі автомобілі продають власники. Але і стан цих авто найкраще – чесний пробіг, регулярний сервіс, доглянутий кузов і салон.

Якщо власнику ніколи займатися продажем, а авто не має особливих проблем, він здає його в дилерський салон, де після передпродажної підготовки і з річною гарантією автомобіль чекає нового власника.

Але якщо у авто дуже великий пробіг, є проблеми з технічної частини, машина має дефекти по кузову (що дуже сильно впливає на ціну), а власник хоче якомога скоріше отримати за неї хоч якісь гроші – цей автомобіль потрапляє в коло інтересів польсько -літовского бізнесу.

ПОДАТКОВІ КАНІКУЛИ
Чи вигідна покупка старого, але дешевого автомобіля німцеві чи французові? Відповідь очевидна – ні. Занадто великі витрати на його приведення в належний стан і занадто великі витрати на його утримання. Річний податок за “бабусю”, з викидами за нормами EURO 1, може бути більше витрат на утримання 5-літрового позашляховика, що відповідає нормам EURO 6.

Тому, час від часу, уряди європейських країн стимулюють громадян до оновлення своїх машин, вводячи “податкові канікули” для покупців автомобілів, які відповідають новітнім екологічним нормам. І це працює!

Чи можна купити в “старій Європі” машину за 500 або 1000 євро? Так можна. Розповідають, що іноді трапляються машини і за 250-300 євро. Більше того, така машина навіть буде і заводитися, і їхати. Але для того, щоб “нормально їхати” в ній потрібно поміняти масло і фільтри, гальмівні диски і колодки, замінити амортизатори, сайлентблоки, приводні ремені, шини та акумулятор. Все це виллється в кілька сотень (або навіть тисяч) євро, якщо приводити автомобіль у порядок, як було сказано вище, за заводськими технологічними картами. Якщо ж знадобляться ще і кузовні роботи – їх вартість може перевищити вартість самої “бабусі” в кілька разів.

Але зате такі машини дуже цікаві оптовим покупцям з Польщі та Литви. Справжня знахідка для польсько-литовських бізнесменів автомобіль у віці, після аварії і до чинного техоглядом. Адже будь-який кузовний дефект різко знижує вартість автомобіля, а бізнес по “передпродажної підготовки” і в Литві, і в Польщі налагоджений дуже добре. За розповідями самих автоторговців, щоб привезена машина була продаваної, і щоб на ній можна було заробити, вона повинна мати або пробіг більше 250-300 тисяч км, який можна “відрегулювати” скручуванням одометра, або повинна бути битою і відновленої. А краще, щоб було і те, і інше, тому що автомобіль в хорошому стані, навіть з великим пробігом, не варто дешево.

Після оформлення документів, такий автомобіль з відміткою в техпаспорті “продаж на експорт”, що дозволяє уникнути податку, до чинного техоглядом залишає територію “старої Європи” і потрапляє в “турботливі” руки польсько-литовських механіків, які створять “товарний вигляд” і доведуть (скрутять) показання одометра до психологічно прийнятного рівня (в Німеччині зміна показника пробігу – річ кримінально карана). Дуже скоро автомобіль з’явиться на торговому майданчику:

“Всього тиждень як з Німеччини! Небіт, Некраші, бабуся до церкви їздила”. І ціна – ну просто казкова!

Машини, що експортуються з країн Євросоюзу, або не обкладаються митом (Литва), або сплачується акциз в розмірі 3,1% (при обсязі двигуна до 2 літрів) або 18,7% (при обсязі двигуна понад 2 літрів) від вартості зазначеної в договорі купівлі-продажу (Польща). Крім того, в Польщі, доведеться обов’язково сплатити утилізаційний збір в розмірі 500 злотих (120 євро).

При реєстрації автомобіля в Литві або Польщі необхідно пройти техогляд. Якщо є діючий німецький TUV, то в Литві він визнається, в інших випадках його вартість становить близько 12 євро в Литві і приблизно 20 євро в Польщі. Самою витратною частиною офіційних платежів буде обов’язкова страховка, розмір якої залежить від багатьох чинників і розраховується індивідуально. Але всі платежі будуть набагато менше, ніж у Німеччині чи Франції.

Як правило, перед тим як потрапити в нашу країну, автомобіль змінює ще кількох власників, додаючи в пробігу і втрачаючи у вартості. Зрештою, ціна опускається до маняще приємних цифр від 500 до 3000 євро.

А ЩО Ж У США?
Для повноти картини поглянемо за океан. Старі американські автомобілі не часті гості на авторинках Старого Світу, але на деякі моделі, які не представлені на європейському ринку або відповідають особливим критеріям, попит є.

Стандартна схема життя американського автомобіля починається в салоні дилера, де його беруть в лізинг на 2-3 роки. Протягом цього часу, американець просто їздить. Всі турботи по утриманню автомобіля, включаючи обслуговування, лежать на лізингодавці. Як правило, лізингова схема має ліміт на річний пробіг 10-12 тисяч миль. За перепробіг треба доплачувати.

Після закінчення лізингового періоду, автомобіль повертається в дилерський салон, де його помиють, почистять, підфарбують, відполірують і виставлять на продаж як автомобіль “з пробігом” і дилерської гарантією. До цього часу, він вже втратить в ціні до 40% початкової вартості. Купівля такого автомобіля, у американців, вважається вигідною. У другого власника машина, звичайно, експлуатується до бар’єрної планки в 100.000 миль, після якої починається різке падіння ціни. На цьому рубежі автомобіль продається втретє. У разі хорошого технічного стану, його можна продати і через дилерський салон. Але в цей раз, його статус буде просто “з пробігом”. Без всяких гарантій. Третій власник буде експлуатувати автомобіль до першої серйозної проблеми і тоді, вперше на горизонті “з’являється” розбирання. Але, ще можна знайти покупця з невеликою кількістю грошей, але з великою кількістю оптимізму, який ризикне купити машину і спробує довести її до робочого стану. На цьому етапі, машина може змінювати власників часто, все нижче і нижче опускаючись в ціні. Зрештою, залишиться три шляхи:

1. бути зданої в дилерський салон за символічну суму, яка піде в рахунок сплати за новішу машину. З дилерського салону машина потрапляє на аукціон, звідки після продажу їде в останню путь на розбирання.

2. бути зданої в одну з благодійних організацій, що дозволить знизити податкові платежі. З благодійної організації машина потрапляє на аукціон, звідки після продажу їде в останню путь на розбирання.

3. бути зданої за 200-250 доларів на розбирання безпосередньо.

Але не у всіх американських автомобілів стандартний життєвий шлях. По-перше, і за океаном нова машина може потрапити в аварію, а по-друге, повені та урагани в Америці відбуваються часто і регулярно. Пошкоджений або “втоплений” автомобіль, як правило, не ремонтують, а здають страхової компанії, яка виставить його на спеціальних страхових аукціонах. Ціна на автомобіль з позначкою “SALVAGE” може бути нижчою за ціну нового автомобіля на 50-70%.

Ремонт автомобіля в США – дуже дорого. Наприклад, найпростіша балансування коліс коштує від 15 до 65 доларів, звичайна операція з регулювання кутів установки коліс може коштувати від 75 до 275 доларів, роботи по заміні гальмівних колодок від 300 до 1000 доларів. Кузовний ремонт – сотні і тисячі доларів. Тому, в більшості випадків, відновлювальний ремонт в США недоцільний.

Пошкоджений автомобіль з невеликим віком і пробігом, вважається вдалою покупкою у литовських оптовиків. Машини, що скуповуються на аукціонах, комплектуються в товарні партії і морським контейнеровозом відправляються в Литву.

Пройшовши відновлювальний ремонт і передпродажну підготовку, автомобіль через один-два тижні з’явиться на одному з литовських авторинків під плакатом “Автомобілі з аукціонів Америки недорого”.

Об’єктивності заради, потрібно сказати і те, що литовська “автовосстановітельная” індустрія має і цілком легальні підприємства. Машини, що пройшли підготовку і ремонт в таких сервісах, супроводжуються пакетом документів, де перераховані всі виконані роботи по кузову і основним агрегатам і отримують гарантію від сервісу на 1-2 роки. Але і коштують такі машини істотно дорожче аналогічних, що не мають історії.

Підводячи підсумок, відповім на питання винесене в заголовок статті: б / у-шка в Європі дешева тому … що утримувати автомобіль “у віці”, що вимагає ремонту і не відповідає діючим екологічним нормативам занадто дороге задоволення. І коли рівень витрат, пов’язаних з експлуатацією старого автомобіля, підходить до певної межі, європейському автовласникові вигідніше скинути ціну і продати його, ніж продовжувати утримувати. Особлива вигода, якщо “розставання” пройде в рамках однієї з численних програм, що стимулюють придбання нового автомобіля.