Історія з вибірковим зняттям депутатської недоторканності у нинішньому скликанні парламенту дійшла своєї критичної межі. Така практика набуває вже ознак політичного маразму або цирку: по-перше, вибір тих, з кого знімають недоторканність, є здебільшого політично вмотивованим, а по-друге – позбавлення недоторканності не веде до логічного завершення – судового рішення щодо покарання. А тому нинішні історії з позбавленням депутатської недоторканності є лише засобом маніпуляції правоохоронних органів.

Висновок тут лише один: треба знімати недоторканність з УСІХ народних депутатів!

Нагадаю: вперше в новітній історії України статус недоторканності депутати отримали з ухваленням Конституції 28 червня 1996 року, тобто майже 21 рік тому! Отож, в Основному Законі, незалежно від тих змін, які вносилися до Конституції, досі залишилась стаття щодо депутатської недоторканності (ст. 80, розд. IV Конституції України). І з того часу під час кожної парламентської виборчої кампанії одна, дві чи більше політичних сил брали на себе зобов’язання, прийшовши до парламенту, ліквідувати депутатську недоторканність.

Отож, виглядає таким чином, що нинішні політики, які зараз при владі і мають усі важелі для ухвалення необхідного рішення (свою більшість у парламенті та принаймні законодавчу волю Президента) можуть спокійно реалізувати свою, як мінімум, 10-річну обіцянку і не зрадити вже ДВА МАЙДАНИ, на яких вони перед народом клялися скасувати депутатську недоторканність.