Два загальновідомі факти, які проте зараз можна нагадати і співставити.

1. Путін – блефує. У міжнародних відносинах він поводить себе як дворовий чи там шкільний бузило – чіпляється, пресує, вдає з себе крутого. Але варто проявити проти такого бузила реальну силу або, не дай Боже, після чиєїсь відсічі в нього з носа крапне кров, і стає зрозуміло, що це лише жалюгідне закомлексоване створіння.

2. Коли НАТО розпочало бомбардування Югославії, російський прем’єр Євгеній Примаков летів до Вашингтона. Над Атлантикою він розвернув літак і повернувся до Москви, демонструючи, що після застосування сили проти російського союзника Югославії йому немає про що говорити зі США.

Ось тепер сила (бомбардування) застосовано не лише проти іншого союзника Росії – Сирії, але фактично і проти самої Росії.

На наступному тижні Москву має відвідати держсекретар США Рекс Тіллерсон. Російська політична традиція й імідж Путіна мали би примусити їх скасувати візит.

Якщо цього не станеться, то бузило, яке щойно вихвалялося, що ніхто у світі нічого не може йому протиставити, виявиться звичайнісіньким жлобом і тюхтієм.

Якщо ж станеться, то це просто буде безсилою злобою. Адже ракети таки влучили в цілі, і Росія нічого цьому не змогла протиставити.

Це далеко не кінець історії. Ні намагань Росії тиснути на світ, ні навіть війни в Сирії. Але наразі ситуація для Росії має дуже непривабливий вигляд.

Запасаємося попкорном.

Источник: newsonline24