В Верховной Раде годами пылятся важные для развития страны законопроекты. В отличие от этих «счастливчиков», документу №6676 и его клону №6688 очень повезло. Не взирая на нормы Регламента ВР, их пытались внести в повестку дня парламента спустя день после регистрации. Без обсуждений, прохождения профильных Комитетов, получения заключения ГНЭУ.

Мы предложили юристам и экспертам частично восполнить этот пробел: проанализировать плюсы, минусы документов, высказать мнение о последствиях для телеком-отрасли, абонентов и государства в случае принятия одного из клонов.

Денис Береговой, партнер, соучредитель AxonPartners:

— Телеком-бизнес в первую очередь возмущен 2-мя вещами. Во-первых, операторам и провайдерам нужно за собственный счет установить оборудование для блокировки сайтов. Перечень оборудования будет определяться совместно Госспецсвязью и СБУ. При этом, в отсутствие такого оборудования провайдеры будут обязаны направлять свой трафик в сети, где такое оборудование установлено.

Во-вторых, НКРСИ уже точно получает полномочия контролировать операторов в части выполнения решений о санкциях, в т.ч. и о блокировке сайтов. За недопуск проверок НКРСИ, несоблюдение предписаний НКРСИ предусмотрены санкции в ощутимых размерах: 1% или 5% от годового оборота.

Операторы резонно замечают, что такие нормы могут существенно повлиять на конечную цену услуги для потребителя, в связи с грядущими затратами и ограничениями. Кроме того, как это бывает в сфере госзакупок, есть опасения по поводу навязывания операторам покупки оборудования определенного производителя.

Сама же по себе блокировка сайтов происходит в рамках уголовного процесса, либо же в связи с реализацией законодательства о санкциях. Решение о блокировке может приниматься в досудебном и судебном порядке. Досудебная блокировка является временной, на срок 48 часов, после чего отменяется, либо может быть продлена. Забавно, что количество «продлений», по сути, не ограничено. Важно понимать, что судебная блокировка влечет за собой блокировку доступа уже на постоянной основе.

Меня лично, помимо перечисленного, смущает в законе несколько моментов, о которых говорят чуть меньше. Первый: закон «О борьбе с терроризмом» дополнил понятие технологического терроризма так, что оно стало более абстрактным и может быть истолковано так, что любая хакерская атака попадает под определение такого терроризма. Это, в свою очередь, может привести к тому, что условный «медок» может после принятия такого закона, в случае кибератаки, уже считаться пособником террористов. Благо, что Уголовный кодекс пока что имеет более четкое определение террористического акта, так что варианты защиты у бизнеса будут.

Второй: меры по блокировке сайтов предлагают внести в Уголовный кодекс, как меры уголовно-правового характера. Вроде бы и логично их там предусмотреть, ведь блокировки сайтов должны касаться не только национальной безопасности, но и, например, распространения контента о жестоком обращении с детьми. Но формулировка «блокировка ресурса применяется в случае распространения информации, с использованием которой совершаются тяжкие и особо тяжкие преступления» опять же оставляет поле для разночтений. Если утрировать, то вполне безобидная информация может использоваться для совершения преступления – например, информация о пробках на дорогах, погоде, проведении того или иного фестиваля.

В целом, блокировки сайтов и удаление контента допустимы во многих странах мира, в т.ч. в ЕС. В некоторых странах (Финляндия) от хостинг-провайдеров даже ожидается блокировка сайтов по собственной инициативе (досудебной блокировки законодательство не предусматривает), это считается адекватной практикой. По сравнению с таким подходом, меры законопроектов-близнецов не такие уж и плохие. А мои придирки можно нивелировать за счет справедливого судопроизводства и адекватного поведения силовых органов. Oh, wait…с этим-то у нас и проблемы.

Максим Головня, старший юрисконсульт з регуляторних відносин lifecell:

Законопроектом № 6688 передбачаються такі негативні нововведення:

— Вводиться процедура блокування (обмеження) та блокування доступу до визначеного (ідентифікованого) інформаційного ресурсу (сервісу) не тільки за рішенням суду, а і без нього. Це призведе до масових блокувань певних ресурсів та зловживань посадовими особами цим правом.

— Сумнівні підстави для застосування блокування визначеного інформаційного ресурсу (сервісу) – «Блокування застосовується судом у разі поширення через цей ресурс (сервіс) інформації, з використанням якої вчиняються тяжкі або особливо тяжкі злочини».

-Суб'єктами ринку телекомунікацій можуть стати будь-які суб’єкти господарювання, що надають телекомунікаційні послуги без їх включення до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, що суперечить принципам ліцензування у сфері телекомунікацій.

— НКРЗІ отримає нехарактерні функції з ведення реєстру виконання судових рішень, застосування санкцій в Україні та матиме можливість організовувати виконання рішень РНБОУ, слідчих суддів.

— На операторів покладається обов’язок блокування інформаційних ресурсів (сервісів) та припинення пропуску усіх видів трафіка до/від телекомунікаційних мереж суб’єктів господарювання, до яких застосовано відповідні санкції.

— Додаткові фінансові затрати операторів спричинить зобов’язання операторів за власні кошти закуповувати та встановлювати технічні засоби, необхідні для блокування доступу до інформаційних ресурсів.

— Значно збільшується розмір адміністративно-господарських санкцій, які становлять до 5% від доходу, отриманого суб’єктом господарювання від надання телекомунікаційних послуг за попередній календарний рік.

-Пропонується вивести НКРЗІ з-під дії мораторію на проведення перевірок у 2017 році.

Позитивних нововведень в законопроекті не вбачається.

Юрий Котляров, партнер практики ТМТ Juscutum:

— Информационная безопасность, согласно ст. 17 Конституции Украины, является важной функцией государства. Согласно же законопроектам, помимо прочего, прямые государственные функции национальной и информационной безопасности перекладываются на частных субъектов хозяйствования (операторов/провайдеров и пр.) и реализуются за их счёт и ответственность.

По нашему мнению, плюсом для государства будет то, что «реализация законопроекта не требует бюджетных расходов».

Но для рынка телекоммуникаций это является сокрушительным, так как вся затратная часть ложится на их плечи. Процедура блокировки, безусловно, необходима, но делать это нужно взвешенно и правильно — от регламентной подачи законопроекта с соблюдением необходимых процедур обсуждения и рассмотрения Комитетами, до анализа рисков, связанных с невозможностью выполнения закона, в том числе, в случаях ухода операторов/провайдеров с рынка, как рисков государства Украины.

Юрий Крайняк, управляющий партнер Jurimex. Law Firm:

— Судя по всему, целью законопроекта было урегулировать вопрос блокировки сайтов. Мы видим, что в какой-то мере это в проекте отражено. Однако более-менее процедура выписана только для уголовного производства. Но она далека от совершенства. При том, что в проекте нет процедуры самой блокировки. То есть непонятно, что должен сделать оператор, чтобы считалось, что он выполнил предписание суда. Как равно и обратное: если закон не определяет, что должен сделать оператор, то он может сделать так, как считает нужным (что мы видим сегодня с блокировкой санкционных сайтов — все делают, что хотят, и все считают, что Указ выполнили).

Также нет порядка принятия аналогичного решения следователем, прокурором и СНБО, равно как нет порядка его исполнения.

Олександр Федієнко, голова Правління ІнАУ:

— Законопроекти-близнюки передбачають радикальне розширення повноважень силовиків у сфері позасудового блокування інформації, створення монопольного середовища на ринку телекомунікацій за рахунок зобов’язання операторів здійснювати багатомільйонні закупівлі обладнання для аналізу і блокування трафіку, надання чиновникам додаткових механізмів корупційного впливу на ринок та інші «винаходи» відомих тоталітарних режимів.

За підсумком український користувач отримає інтернет-цензуру, повільний Інтернет від кількох провайдерів-монополістів за «європейською» ціною. І це під гаслом захисту інформаційної безпеки держави, яка власне і складається з цих користувачів.

Не витримує критики і технічне опрацювання проектів, адже при розробці законопроектів експертні висновки фахівців, включно з листами ІнАУ до парламенту, були повністю проігноровані.

ІнАУ направила відкритого листа до Верховної Ради щодо цих законодавчих новацій). Асоціація запевняє тих, хто сподівається за допомогою новацій зменшити агресивний вплив РФ на інформаційний простір України: ці сподівання марні, а законопроекти мають на справжній меті зовсім інше.

Від прийняття законопроектів виграють:

— представники тих політичних сил, які бояться політичної конкуренції і роблять ставку на інтернет-цензуру;

— спецслужби, які отримають надзвичайні повноваження, які перевищують повноваження, що проваджуються під час воєнного стану;

— нечесні чиновники, які неодмінно скористаються закладеними в законопроектах новими можливостями корупційного тиску на бізнес;

— кілька крупних операторів, значна частина котрих контролюється російським капіталом, які отримають нагоду монополізувати український ринок телекомунікацій, витіснивши з нього інших гравців;

— кілька закордонних виробників обладнання з аналізу трафіку, яке, незважаючи на високу вартість, не гарантує повного блокування і залишає масу можливостей для його обходу;

— зовнішній агресор, якому вдається нав’язати України свої «підходи до забезпечення інформаційної безпеки», і який неодмінно скористається плодами невдоволення українських громадян.

Програють:

— українські абоненти, які отримають нові платіжки за доступ в Інтернет, де будуть закладені не тільки всі кошти на закупівлю додаткового обладнання, але й багаторазово збільшені апетити створених владою монополістів;

— український бюджет, який не отримає податкових відрахувань від кількох тисяч сумлінних вітчизняних провайдерів і десятків тисяч їх працівників, котрі замість сплати податків підуть за виплатами по безробіттю;

— галузь ІКТ – одна з небагатьох надій вітчизняної економіки на вихід з перманентної кризи, значна частина якої вже знищена і змушена емігрувати за кордон через багаторазові випадки вилучення серверного обладнання силовиками з переважно корупційною метою;

— чесні політики і громадськість, яким надбання Революції гідності підміняють диктаторськими законами в стилі Януковича;

— Україна, її європейський вектор розвитку і майбутнє наших дітей.