Вони нариваються, відповзають, хлопці наші дають їм відкоша, потім наливають ще зверху й у результаті – гульк, і звільняють якесь чергове місто, беруть нову висоту, виходять аж на самий Донецьк… А поки вони це роблять – у них за спинами ми знову сваримося, гриземося, трощимо один одного… і мишебраття знову думають, що вони нас ось-ось переможуть. Нема в них Бісмарка, аби збагнути, що насправді коїться, нема… Тому вони приречені. Як роса на сонці.

Источник: newsonline24