За три роки Міністерство внутрішніх справ не спромоглося виконати й половини від плану, який воно саме для себе прийняло у 2014 році. 15 заходів, які були визначені як “першочергові”, не виконані й досі. Про це пише у колонці на сайті “Українська правда” юрист, експерт Центру політико-правових реформ Олександр Банчук.

При оцінці результатів реформування Міністерства внутрішніх справ за часів трьохрічного керування Арсена Авакова експертне середовище суттєво розділилося.

З одного боку, відбулися структурні зміни – зокрема, створення патрульної поліції, був ухвалений новий закон про Національну поліцію, чого не відбувалося за всі роки незалежності. Але з іншого боку, вибудувана система не здатна ефективно протидіяти новим викликам, у тому числі суттєвому зростанню злочинності.

Зважаючи на таку різницю в оцінках, мабуть, найбільш об’єктивно буде оцінити реформування МВС відповідно до затверджених урядових планів.

Так, 20 жовтня 2014 року кабмін своїм розпорядженням затвердив Концепцію першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ на 2015-2016 роки. На дворі вже 2017 рік, тому прийшов час встановити ступінь виконання цієї Концепції.

Простий арифметичний підрахунок засвідчує, що половину із передбачених у Концепції реформи МВС заходів – а це 15 із 30 – взагалі не реалізовано. Тобто, керівництво міністерства виявилося не здатним виконати кожне друге завдання, яке поставило саме перед собою. Найсумніше в цій ситуації те, що ці плани не були “спущені” зверху або нав’язані міністерству ззовні – вони готувалися в стінах МВС.

Головні провали МВС

Незважаючи на величезний запит з боку суспільства, а також наявність відповідного положення у концепції – міністерство не бажає запроваджувати європейські стандарти ідентифікації поліцейських.

Представники МВС не допустили запровадження цих правил і в новому законі про поліцію.

Не реалізовані також превентивні ініціативи, спрямовані на повсюдне встановлення захищених засобів відеофіксації у приміщеннях, транспортних засобах поліції і форменому одязі поліцейських, а також терміналів реєстрації відвідувачів приміщень поліції. Ці прості, технічні речі є важливим засобом протидії катуванням та іншому незаконному поводженню поліцейських із звичайними громадянами.

МВС вважає, що прозорість і підконтрольність роботи поліцейських ще не на часі.

3. Не реалізоване залучення населення та інститутів громадянського суспільства до прийняття управлінських рішень.

Представники МВС не бажають бачити представників громадськості ні в процедурі притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, ні в процедурі добору поліцейських поліцейськими комісіями. Адже досі не визначено чіткого переліку посад в поліції, для заповнення яких проводиться конкурсний відбір поліцейськими комісіями.

Діяльність поліцейської комісії центрального апарату заблокована, а в містах та районах всупереч закону неможливо створити поліцейські комісії – лише на обласному рівні. Також не затверджені правила і порядок підготовки звітів про поліцейську діяльність, і пріоритетів, поставлених поліцейськими комісіями.

4. Не удосконалена структура і робота поліції.

Хоча в Концепції прямо закріплена обіцянка щодо “створення єдиної системи електронного документообігу із системою планування поточної діяльності”, “визначення диференційованих нормативів штатної чисельності та навантаження”, “оптимізації кількості підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС”.

5. Не впроваджена сучасна європейська модель освіти поліцейських.

При цьому на відомчі поліцейські вузи з держбюджету витрачається один мільярд гривень.

А міністерство, своєю чергою, намагається проштовхнути рішення уряду про зрівняння спеціальностей “правоохоронна діяльність” і “правознавство”, таким чином залишивши популярними свої заклади для абітурієнтів. Але програми та філософія підготовки здобувачів за цими спеціальностями суттєво різняться, що в майбутньому не дозволить забезпечити суттєве якісне оновлення правничої професії (суддів, прокурорів, адвокатів).

* * *

Втім, згодом керівництво МВС зрозуміло, що ставити занадто амбітні цілі ризиковано – і тому суттєво змінило свій підхід до формування своїх завдань.

Тепер їх визначають мінімально допустимо.

Так, у середньостроковому плані пріоритетних дій уряду до 2020 року передбачено лише один (!) захід щодо поліції – створення дорожньої поліції. На думку міністерства, інших реформаторських кроків вже не потрібно, і всі зміни запроваджені.

Інша тактика проявляється в діяльності МВС, коли якесь з урядових завдань не виконується.

Так, у плані пріоритетних дій уряду на 2016 рік передбачалося до кінця минулого року удосконалити процедуру реєстрації транспортних засобів. Цього ми не дочекалися. Але на початку 2017 року міністерство підготувало зміни до зазначеного плану, які пропонували виключити це положення щодо порядку реєстрації автомобілів.

Логіка цієї маніпулятивної пропозиції проста: немає запланованої діяльності, то й не слід звітувати.

І третій варіант поведінки МВС – вводити в оману українське суспільство і наших міжнародних партнерів, що “реформи відбуваються відповідно до затверджених планів”.

Так, міністр Арсен Аваков нещодавно на зустрічі із послами Великої сімки та Європейського Союзу безапеляційно заявив, що “МВС фактично повністю виконало стратегію реформування, яка була розроблена у 2014 році”.

Найнятий працівник, який не виконує половини свої завдань, має один вихід – звільнення. Однак найнятий українським суспільством міністр, який не виконав своїх завдань, має безліч варіантів для своєї поведінки.

Він може не звітувати про свої результати роботи чи коригувати затверджені раніше плани. Або ж – про результати своєї роботи просто вводити в оману свого роботодавця. Тобто, нас – виборців.